5 найбільш резонансних злочинів, скоєних на Закарпатті у 2018 році. Довічне ув’язнення за вбивство молодого мукачівця
Продовження
У цьому році було багато гучних злочинів, вбивств, затримань на корупційних схемах, судових позовів проти чиновників, які сколихнули закарпатців, про які говорили і досі говорять. На жаль, таке життя: одні народжуються, а інші (кому би ще жити) помирають, одних засуджують, інших виправдовують. Більше того, цьогоріч один із закарпатців навіть отримав максимальне покарання – довічне ув’язнення, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Тож які зі злочинів були найбільш резонансними у 2018 році.
Газета «Неділя Закарпатські новини» спробувала підбити підсумки і виділила п’ять найгучніших справ, які стали найбільш обговорюваними серед наших земляків.
- Довічне ув’язнення за вбивство молодого мукачівця
5 січня о 23 годині 46 хвилин, перебуваючина сходовому майданчику в під’їзді п’ятиповерхового будинку, другого на ґрунті ревнощів Едгар Бішко 21 ножовим пораненням убив свого знайомого Михайла Глебу. Єдиний син помирав на руках у матері.
Вбивця чекав його на сходах, там і наніс йому більшість поранень. Він злився через те, що колишня дівчина Віка почала зустрічатися з Михайлом. На суді свою провину хлопець так і не визнав.
Мама вбитого, Клара Греба, розповіла, що син завжди був добрим, веселим, хорошим хлопцем. Жили вони вдвох, і він усіляко їй допомагав, заробляв на прожиття перепродажем автомобілів. Десь за кілька місяців до трагедії почав зустрічатися з дівчиною, все нібито йшло добре. Однак з середини жовтня 2017 року поведінка сина дуже змінилася: він став замкнутим, нервував та дуже хвилювався. Це виражалося в тому, що просив її нікому не відкривати двері, не підходити до вікна. «Михайло казав, що у листопаді 2017 року йому погрожували спалити автомобіль. У 20-х числах грудня я була вдома, займалася хатніми справами. Почувши стукіт, підійшла до дверей та подивилася у вічко. Перед дверима стояв Едгар, я йому не відчинила, але, підійшовши до вікна, побачила, як він вийшов з під’їзду. Я добре запам’ятала його манеру ходи. Десь 24 грудня Міша забіг до квартири, поспіхом зачинив за собою двері на замок та сказав, що йому здалося, що за ним бігли. Крім того, десь 27-28 грудня, повернувшись із ринку і виймаючи покупки з автомобіля, звернула увагу, як Едгар підійшов до машини, подивися на мене здивовано, а потім подивися на номерний знак та пішов геть. Після 4 січня син віз мене в Ужгород. Дорогою розповів, що його переслідує Едгар, тобто з’являється всюди, де він буває зі своєю дівчиною, – наголосила жінка. – Також він розповів про випадок, коли сидів із нею в кафе і до них підсів Едгар, просив вийти поговорити, однак Михайло відмовився, бо був неконфліктною людиною. Припускаю, що конфлікт міг бути через ревнощі. У той день син сказав, що друзі йому повідомили, що бачили у Едгара ніж, який він мав при собі у лазні. Обставини, за яких він вбив Мішу, добре пам’ятаю. Так, пізно ввечері 5 січня я вже лягла спати. Було десь 23.45, коли я почула у під’їзді сильний крик і відразу впізнала голос сина. Вибігла на сходовий майданчик і почула голосіння: «Допоможіть». Наша квартира знаходиться на 5-му поверсі. Я звернула увагу, що лампочки у коридорі світили тільки на 5-му та 4-му поверхах, а далі була суцільна темрява. Припускаю, що хтось завчасно їх викрутив. Зрозумівши, що у сутінках нічого не побачу, повернулася у квартиру, одяглася, взяла свій мобільний та набрала номер сина. Людина, що зняла трубку, не відповіла, а тільки дихала у трубку і бігла, я чула звуки, характерні для бігу по гравію, здалося, що бігли дві особи. Я одразу вибігла з під’їзду і почала бігти навздогін, бо думала, що від когось втікає Михайло. Збагнувши, що помилилася і телефон не у нього, повернулася до будинку і побачила хлопця, який лежав на спині весь у крові, лице було невпізнанне. Лише за одягом та кросівками здогадалася, що це Міша. Подумала, що він живий, тільки без свідомості, почала до нього говорити і викликала «Швидку». Коли приїхали лікарі, вони повідомили, що син мертвий. Згодом у поліції звернула увагу на те, що серед речей не було мобільного та ключів від квартири. Припускаю, що ключі забрали нападники, бо знали, що Михайло продав автомобіль та може мати вдома гроші. Думаю, напали на нього двоє людей, бо чула кілька голосів, окрім голосу сина».
9 листопада колегією суддів Мукачівського міськрайонного суду Едгара визнано винним в умисному вбивстві Михайла і засуджено до найвищої міри покарання – довічного позбавлення волі. Однак захист із вироком не погоджується і подаватиме на апеляцію, тож не виключено, що покарання врешті-решт можуть змінити на менш суворе.
Продовження читайте на сайті zakarpatpost.net завтра.
