Чому п’ють закарпатці. Аби втамувати біль, приймав сорокаградусний препарат. Це зайшло у звичку так, що алкоголем лікував усе
Аби з’ясувати причину алкоголізму, ми вирішили спочатку попитати перехожих. Їхні відповіді часто були просто вражаючими.
«Бо так заведено в сім’ях,- каже ужгородець Роман Щадей. – Діти бачать гостинки з маленьких. Нерідко дорослі самі їх навіть пригощають. Пригадую своє дитинство. У нас часто були застілля. Дядько нерідко сильно напивався. При цьому ставав агресивним, особливо, коли від нього пляшку ховали. Нерідко бився з сусідами Міг зняти руку й на бабусю.
Ми з сестрою сиділи в кутку і плакали. Було страшно. Здавалося, що от-от і на нас накинеться. У нього на це була своя причина. Казав, що таким чином знімає біль. Справа в тому, що він багато років пропрацював на заводі і пошкодив спину. Аби втамувати біль, приймав сорокаградусний препарат. Із часом це зайшло у звичку так, що алкоголем лікував усе. Болів шлунок – радив пити горілку з перцем, крутило живіт – із сіллю, при застуді – з медом, від зубного болю – просто потримати спиртне у роті і проковтнути. Напевно, у кожного алкоголіка своя першопричина і свої надумані аргументи».
Жінки, як правило, висловлюються проти алкоголю не так лояльно.
«Спиваються ті, хто не має сили волі, – заявляє Руслана Сава з Мукачева. – А далі в родинах починаються сварки й злидні. Та й чи хоч один алкоголік може забезпечити рідних необхідним. Зате чомусь часто в родинах п’яниць дітей дуже багато. Парадоксально, але факт. Причин, аби стати залежним немає. Просто дехто таким чином втікає від реальності . А на наступний день людині погано, болить голова, нудить і вона йде похмелятися. У декого в житті взагалі такий коловорот – п’янка-похмілля-п’янка триває роками».
А от Дмитро Рішко із Тячівщини стверджує, що горілкою люди знімають стрес.
«Я все життя по заробітках. Випиваю лише на свята. І то лише вдома. Стільки ж усього доводиться пережити на чужині. Треба часом відключитися, заспокоїти нерви. Загалом заробітчани – люди працьовиті, алкоголіками не стають. Спиваються, як правило, саме ті, хто нікуди не їде, а вдома роботи не має. Такі перебиваються тимчасовими заробітками, а гроші витрачають саме на горілку та закуску до неї. Ми ж усе до копійки ліпимо на житло та на те, щоб вивчити дітей», – каже чоловік.
Загалом скільки людей – стільки й думок. Тому ми вирішили поцікавитися питанням алкоголізму у фахівця.
«Проблема обумовлена соціальним фактором. Держава не зацікавлена у здоров’ї української нації. Хто в нас широко веде пропаганду здорового способу життя? Хто розказує дітям про шкідливий вплив на організм спиртних напоїв? Чи багато просвітницьких передач можна побачити по телевізору? Чи знають закарпатці, що алкоголізм нині прирівняли до наркоманії? – ділиться думками лікар-психіатр, нарколог Василь Сливка. – Тим часом у людей немає впевненості у майбутньому, вони не знають, чи буде в них завтра робота, чи ні, де взяти гроші, щоб заплатити за комунальні послуги. Крім того, велика кількість здорового працездатного населення виїхала за кордон. Тож багато хто з наших земляків усі свої соціальні проблеми намагається вирішувати за допомогою алкоголю».
