Чому закарпатців називають Мохаммедами, Раду, Надірами, Аврорами
А ще в нашій області народжують у 14 та обирають наречених із екзотичних країн
У світі почали менше одружуватися. Ця тенденція переноситься і на наш край. Зараз більше молоді воліє жити у вільних стосунках, ніж одягати обручки. Більше того, кількість жінок, що народжують поза шлюбом, із року в рік на Закарпатті інтенсивно зростає, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Тож газета «Неділя Закарпатські новини» спробувала вивчити шлюбні тенденції закарпатців та проаналізувати народжуваність у нашому краї.
У тренді – наречені з Індії та Бангладеш
Шлюб стає немодним. Такі реалії життя. Зараз мало хто живе все життя з однією людиною, тож логічно, що навіть ті, хто дотримується традицій і оформляє стосунки, усе частіше зважуються на друге та третє одруження.
«Протягом минулого року в Ужгороді одружилися 1117 пар, розлучилися 132, крім того, на основі рішень суду – 186. У рамках проекту «Шлюб за добу» у 2018 році поєднали долі 254 пари, усього від початку дії проекту – 442, у тому числі 72 шлюби було укладено з іноземцями», – каже головний спеціаліст Ужгородського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області Ольга Рябіна.
Цікаво, що наші дівчата останнім часом не поспішають одружуватися зі своїми земляками. Більше до вподоби закарпаткам іноземні наречені.
Як і раніше, найбільш бажаними для ужгородок є угорці та чехи. А от із росіянами та білорусами зараз шлюбів укладають дуже мало. Та натомість закарпатці почали активно створювати родини з громадянами Бангладешу та Індії. Тут уже далося взнаки те, що в Ужгороді навчаються багато студентів саме з цих держав.
Що ж спонукає наших земляків до таких кроків? Передусім, для іноземців це – шанс залишитися в Україні. Самі ж дівчата, ймовірно, мріють виїхати за кордон у пошуках кращої долі.
І декому це вдається. Але в таких випадках мова скоріше йде про одруження з німцями та американцями, а такі шлюби в Ужгороді торік також укладалися.
Однак наші дівчата не завжди думають над тим, що манна небесна за кордоном на них не чекає, а їхні «успішні» за українськими мірками женихи на батьківщині можуть бути не такими вже й багатими.
Нещодавно британське видання The Daily Mаil опублікувало резонансний матеріал про шлюбну промисловість в Україні. У ньому йдеться про те, що економіка нашої країни переживає не найкращі часи, зате процвітає, як пише газета, «ринок худоби». Відтак автор розповідає про те, як шлюбні агентства влаштовують для американців, англійців та громадян європейських країн «сафарі на наречених» – саме так називають у Британії і США специфічні тури в Україну. Єдиною метою такої поїздки для чоловіків є зустрічі з українками, які мріють про багате і щасливе життя за кордоном. Тож вони платять спеціальним агентствам за підбір жінок.
«Такі зустрічі зовсім не обов’язково закінчуються весіллями. Для одних це розвага, для інших – серйозна справа. Агентства за гроші влаштовують масові побачення для своїх клієнтів, зазвичай чоловіків похилого віку. На побаченнях близько 30 іноземних женихів вибирають собі дружин з 250 українських жінок», – йдеться у матеріалі.
Звичайно, не всі закарпатки шукають закордонних принців. Декому більше до серця наші хлопці. Тож більшість шлюбів у нашому краї украдається все ж між місцевими нареченими.
Крім того, зараз в ДРАЦСах з’явилася послуга ювілейних весіль, тобто, проживши разом певний час, подружжя ще раз проводить обряд на 25, 30, 40, 50 років спільного життя. І ця послуга стала у столиці Закарпаття торік дуже модною.
Були останнім часом в Ужгороді і досить незвичні шлюбні церемонії.
«Уже цьогоріч, 4 січня, разом стали на рушничок щастя дві близнючки Тетяна та Марина разом зі своїми нареченими Дмитром та Русланом. Дівчата стверджували, що завжди мріяли про весілля в один день і їхнє бажання здійснилися! До речі, новостворені сім’ї скористались послугою «Шлюб за добу» та одружились без зайвих черг та бюрократії всього за 24 години!» – наголосила Ольга Рябіна.
Вагітна в 14 – уже зовсім не дивина
Логічною розв’язкою спільного проживання подружжя є народження дитини. Однак останнім часом народжуваність на Закарпатті дещо скоротилася навіть попри те, що наша область вважається лідером у цьому питанні.
Зокрема, протягом 2018 року на Закарпатті народилося 13995 немовлят, майже на 500 менше, ніж позаторік. В Ужгороді народжуваність також не значно перевищила смертність. Народилося 1505 малюків і померло 1319 осіб.
Цікаво, що наймолодшій мамі, яка торік в Ужгороді народила дитину – всього 14 років.
Загалом на Закарпатті рання вагітність за рахунок ромів не вважається дивиною. Проте мамами в юному віці стають не лише ромські дівчата. Зокрема, в Тячівському та Рахівському районах усе більше дівчат народжують у 15- та 16-річному віці.
А у світі найбільш рання вагітність, зафіксована медиками, виявилася в уродженки Перу Ліни Медіни. Дівчинка народилася 27 вересня 1933 року, а вже у віці 5 років 7 місяців і 21 дня стала наймолодшою мамою в світі. Цей рекорд досі не побитий. Ліна народила хлопчика шляхом кесаревого розтину.
Має рекорди народжуваності й Україна. Наприклад, Ліза з Харкова завагітніла від власного діда і народила дитину у 6 років. Це було у 1934 році. Вона виносила здорову дівчинку, вагою 3 кілограми, однак народжувала природним шляхом і під час пологів немовля померло.
Якщо в Ужгороді все більше жінок стають мамами після 40, то в Україні є більші рекордсмени. Наприклад, Валентина Підвербна з Чернігова у 2011 році народила дівчинку у віці 66 років.
А от у 2017 році світ шокувала інша новина: 101-річна італійка після пересадки яєчників народила 4-кілограмового сина. У старенької матері це 17-та дитина. Але шокує в цій історії й інше. Справа в тому, що чоловік Анатолії Вертаделли помер ще в 1998 році. Тож, аби завагітніти, вона знайшла собі 26-річного донора сперми через Інтернет.
Раніше найстаршою матір’ю в світі вважалася Малегвале Рамокгопа з ПАР, яка стала матір’ю близнят в 1931-му — у віці 92 років!
Закарпатські Мохаммеди, Самсони, Аврори та Кевіни
Кажуть, що як корабель назвеш, так він і попливе. Однак у бажанні бути оригінальними у питанні імен для своїх чад батьки останнім часом сильно перегинають палку. Свого часу Україну сколихнула звістка про те, що в Ужгородському районі хлопчика назвали Януковичем. Як йому зараз живеться, насправді відомо тільки самому 10-річному закарпатцеві. А в Україні відтоді реєстрували і іншого хлопчика, якого назвали Леонардо да Вінчі, і дівчинку, яку звуть Італія. У Державній реєстраційній службі ведуть список незвичайних імен, які стають все більш популярними. Тож серед них можна зустріти такі чудернацькі, як: Мадонна, Майданелла, Попелюшка, Радість, Квітка, Весна, Принцеса, Еліот-Леопольд, Бомонд, Ізумруда, Андромеда, Ясновєда, Амфілохій, Каан, Марсель, Сварог, Самійло, Фараон, Гамлет, зареєстрованих торік.
Справа в тому, що співробітники РАГСів зобов’язані вписувати у свідоцтво про народження будь-яке ім’я, яке скажуть батьки. Але психологи попереджають – дивовижні імена можуть зіпсувати малюкові все життя. Часто саме через це дитина опиняється не просто в центрі уваги, а піддається цькуванню. При цьому штрафами за булінг дітей спинити навряд чи можна.
Тож як торік закарпатці називали своїх дітей? Виявляється, усе ж найчастіше батьки обирали синам та донькам традиційні імена. Наприклад: Анна, Катерина, Ірина, Аліса, Олександра, Марія, Антон, Богдан, Артем.
Однак у моді залишилися й екзотичні – Аледіна, Кателіна, Надіра, Аврора, Лея, Данота, Болдажар, Лука, Річард, Мухамед, Рубен, Акрі та інші.
«В Ужгороді у 2018 році найчастіше хлопчикам давали такі імена як: Олександр, Михайло, Ігор, Богдан, Антон, Євген, Крістіан, Тимофій, Арсеній, Даниїл, Максим, Нікіта. Дівчатам – Злата, Олександра, Емілія, Меланія, Анастасія, Катерина, Єва, Анна, Софія, Аліса, Соломія, Марія. Серед рідковживаних імен для немовлят обирали такі, як: Болдажир, Самсон, Ізмаїл, Кевін, Ельдар, Річард, Рубен, Арон, Евеліна, Аледіна, Каталіна, Августина, Глорія, Лілія, Естер, Ельміра. Крім того, полюбляють ужгородці дивувати інших і зовсім незвичними іменами своїх чад. Скажімо такими, як: Дейвід, Мохаммед, Раду, Акрі, а також Надіра, Данута, Аврора, Лея», – запевняє головний спеціаліст Ужгородського міського відділу ДРАЦСу в Закарпатській області.
Звісно, коли діти підростають, багатьох такі імена зовсім не влаштовують, але змінювати їх вони можуть лише від 14 років за згоди батьків і від 16 – самостійно.
Тож торік в Ужгороді 55 осіб скористалися цією послугою. Скоріш за все, через кілька років за таких тенденцій, як зараз, вона стане дуже популярно.
До речі, далеко не у всіх країнах можна реєструвати дитину під будь-яким ім’ям. У Німеччині, наприклад, чиновники мають право відмовити батькам, якщо вони придумали для дитини таке ім’я, яке в майбутньому може їй зашкодити. Скажімо, торік там батьки, які хотіли назвати дітей Мак-Дональдсом, Порше і Віскі, – отримали категоричну відмову.
Або в Румунії заборонено давати ім’я, яке містить нецензурну лексику або ображає суспільну мораль. У Новій Зеландії також існує список заборонених імен. Серед них: Месія, Люцифер, Адольф Гітлер, Містер, Суддя, Справедливість і багато інших.
Ще далі у цьому плані пішла Англія. Там молодим батькам реєстратори пропонують спеціальну послугу, яка полягає в тому, що вони перевіряють звучання і значення імені всіма мовами світу, щоб бути переконаним, що обране ім’я в жодній країні світу не буде читатися немилозвучно чи мати несподіване значення.
На думку дитячих психологів, діти, яких не влаштовують їхні імена, таємно живуть із образою на батьків, бо розуміють, що незручності їм створили саме дорослі, та часом це почуття переноситься і на себе. Вони розуміють, що їх могли назвати інакше, тобі б неприємностей не було. Звісно, всім батькам хочеться, аби їхній син чи донька в цьому житті були особливими, але навряд чи варто цю унікальність акцентувати на імені, краще виховувати дитя так, щоб воно в майбутньому вміло розкрити свій внутрішній потенціал і якомога краще реалізуватися в житті, стало успішним у перспективі. Для чого наражати дитину на глузування з боку однолітків у дитсадку та у школі? Адже якщо ім’я подобається комусь із батьків, дідусів чи бабусь, це зовсім не означає, що колись для самої дитини воно не нагадуватиме страшну кличку. Для чого експериментувати, коли на кону найважливіше – доля рідної кровинки. Тим більше що у нас є багато дуже гарних, цікавих і милозвучних імен.
До речі, ще у 2017 році, аби врегулювати це питання, у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект, яким пропонувалося заборонити давати дітям деякі імена. Однак далі законопроекту справа так і не пішла, тож наших маленьких земляків досі називають часто не просто екзотичними, а навіть неіснуючими іменами.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
