30-річний закарпатець, раніше судимий за вбивство матері, позбавив життя і двох співмешканок
Усе почалося ще у 2014 році, але вирок вбивці винесли лише нещодавно. А тоді, повернувшись із місць позбавлення волі, мешканець села Руська Кучава Мукачівського району, познайомився з жінкою і почав із нею разом жити. У в’язниці молодик сидів за те, що побив рідну матір так, що вона померла. Тож агресивний норов тюремні нари не приборкали, навпаки… він став ще більш нервовим і дозволяв собі знімати руку на тих, хто смів висловлювати свою думку, яка відрізнялася від його особистої, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Так склалося, що поліція спочатку дізналася про останнє вбивство, яке закарпатець скоїв у 2016 році. Про зникнення жінки тоді заявила знайома потерпілої. Невдовзі правоохоронці знайшли труп і встановили, що нещасна померла через те, що співмешканець бив її руками та ногами по різних частинах тіла. А під час допиту їм вдалося розкрити і ще одне вбивство, скоєне ним раніше.
Товк жінку так, що проломив їй чоло та поламав ніс, щелепу та ребра, а тіло закопав у сараї
30 серпня 2014 року увечері на подвір’ї свого будинку Іван (із етичних міркувань імена у матеріалі замінено) почав з’ясовувати стосунки з Оксаною, з якою на той час разом проживав. Молодик був п’яним, тому зовсім не контролював себе. Він з великою силою ударив жінку взутою ногою в область живота.
Однак після цього конфлікт не припинився і чоловік став поводитися ще більш агресивно. Уже в будинку він почав щосили лупцювати Оксану. Бив кулаками, ногами в тіло, у обличчя. Потім повалив її на підлогу і лупцював ногами по голові, у груди. У результаті поламав їй ребра, ніс, щелепу, проломив чоло. Внаслідок отриманих травм жінка померла на місці події.
Тільки коли Оксана померла, Іван зрозумів що накоїв. Повертатися за грати йому дуже не хотілося. Тож він вирішив приховати злочин і посеред ночі переніс труп до сараю, що знаходився поруч із будинком. Там присипав труп ґрунтом, прикрив прозорою полімерною плівкою та матрацом.
Згодом, коли односельці питали його, де поділася його співмешканка. Переконував усіх, що вони розійшлися і вона пішла від нього, живе в іншому селі і вони зрідка зустрічаються.
На жаль, Оксану ніхто не шукав, тож про її зникнення правоохоронцям так ніхто й не заявив. Це дало можливість Івану на довгий час залишатися безкарним і згодом скоїти ще одне вбивство.
Тільки після того, як поліція розкрила наступний злочин, тіло жінки відкопали там, де його чоловік і заховав.
На суді Іван виклав власну версію подій.
«Того вечора я трохи зайвого і розпочав з Оксаною сварку через те, що вона випивала. Під час конфлікту на подвір’ї я двічі вдарив її рукою в обличчя та декілька разів ногами по тілу. Після того, як нас примирили сусіди, ми повернулися до хати, де продовжили розпивати спиртне. Згодом я ліг спати, а вона далі продовжила вживати алкогольні напої. Прокинувшись зранку, я побачив, що Оксана метра. Зрозумів це тому, що в неї не було пульсу і тіло було холодним. Побоюючись, що мене звинуватять у вбивстві, бо раніше я вже сидів за смерть матері, закопав труп у сараї, а зверху прикрив його поліетиленовою плівкою, матрацом та одягом. Сусідам повідомив, що жінка мене залишила».
Родичка Оксани була іншої думки.
«Вона була донькою двоюрідної сестри, – наголосила жінка. – Мені було відомо, що коли вони випивали, весь час сварилися. Після того, як почалися чутки в селі про те, що Оксана зникла, я почала телефонувати їй на мобільний телефон, але він був вимкнений. Крім того, запитала від Івана, де моя племінниця, але він запевнив, що вони розійшлися і наразі вона мешкає з іншим чоловіком.
Цікаві свідчення дала також сусідка Івана.
«Того вечора я почула крики на вулиці, тому ми з чоловіком вийшли на вулицю, аби подивитися, в чому справа. Там були й інші люди. Галас доносився з подвір’я Івана. Тож ми пішли туди. Він був п’яним і почав репетувати на мого чоловіка, казав щось про водопровід. Він почав заспокоювати Івана. Тим часом підійшла Оксана. Вона теж намагалася загладити ситуацію. Але Іван почав висловлюватися на її адресу грубими нецензурними словами. Між ними зав’язалася сварка. Тоді він зайшов у хату, виніс телевізор і викинув на подвір’я. Далі знову вдарив жінку в живіт. Сусіди намагалися заспокоїти Івана і ми з ним зайшли до будинку. Там він трохи вгомонився і ліг на ліжко. Після цього я пішла додому», – заявила вона.
Інша сусідка також підтвердила те, що між Іваном та Оксаною того дня був конфлікт.
«Я почула крики і вийшла подивитися. Побачила сварку між сусідами. Оксана, схилившись під воротами, трималася за живіт і плакала. Я спитала її, що трапилось і вона відповіла, що чоловік ногою вдарив її. Після цього він і далі сварився з нею через воду. Кричав агресивно, висловлювався матами. Ми кликали Оксану спати до нас, але вона відповіла, що залишає Івана взагалі та йде ночувати в інше село до брата. Лише попросила мене забрати із двору пилу, коли Іван піде спати, аби її ніхто не вкрав. Ми так і зробили. Наступного ранку хотіли повернути її, стукали у двері. Але до нас ніхто не вийшов. Після цього пізніше побачила Івана. Він стояв із сусідом біля мостика. Сказав, що вранці Оксана спала, а далі кудись пішла», – наголосила жінка.
Ще цікавіші деталі розповіла ще одна сусідка.
«Я була що добре була знайома із Іваном, оскільки він є братом моєї невістки. Після того, як він повернувся із місць позбавлення волі за вбивство матері, інколи годувала його, допомагала йому, та і він допомагав нам по господарству. Оксана жила з ним приблизно рік. У них все було більш-менш добре, але вони разом вживали спиртне. Одного разу, перебуваючи у сильному алкогольному сп’янінні, вони почали сваритися та битися на вулиці, тому я разом із доньками пішла до них. Пішли ми тоді, коли вони помирилися. Наступного дня зранку я зателефонувала Оксані, однак її телефон був вимкнений. Тому я зателефонувала сусіду, який проживає неподалік, аби поцікавитись, чи не знає він, що трапилося. Він повідомив, що ввечері Оксана приходила до нього, але згодом пішла. Більше її ніхто не бачив. Іван переконував, що вона жива і з нею все добре. Крім того, сусіди казали, що бачили її сумку на городі. А ще моя донька говорила, що майже бачила Оксану у сусідньому селі, однак впевненою в тому, що то була саме вона, не була», – стверджувала жінка.
Свідчення на суді дав і сусід чоловіка.
«То було десь наприкінці серпня. Я повертався додому з роботи приблизно о 19.30. На вулиці біля будинку зустрів Оксану. Я почав кричати Івану, аби він виніс мені цигарки. Але жінка умовляла мене не галасувати, мовляв він спить і пролила його не будити. Приблизно через 15-20 хвилин вона прийшла до нас додому та занесла три цигарки. Надовго не затримувалася, стверджувала, їй треба йти, бо будь-якої миті Іван може прокинутись. Більше я її ніколи не бачив», – наголосив чоловік.
Продовження читайте у наступному номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
