У ліжку з ворогом? Чому так часто розлучаються закарпатці
Міфи наших земляків про сімейне життя
Закарпаття вважається регіоном, де найбільше в Україні цінується родина, де найвища народжуваність і де найнижча статистика розлучень. Але чи так це? Чи це лише – черговий міф?
Зважаючи на побожність людей складається враження, що тут створюють сім’ю раз і на все життя… Однак розлучаються в нашому краї часто, побожність є лише вдаваною і лідером з народжуваності в Україні є насправді Рівненщина. Так, зокрема, стверджує офіційна статистика.
Тож аби з’ясувати всю правду і міфи про закарпатські родини газета «Неділя Закарпатські новини» спробувала зробити аналіз розлучень, скориставшись при цьому відкритим джерелом, доступним кожному – Єдиним реєстром судових рішень.
Офіційна статистика не показує повну картину розлучень
Почнемо з того, що офіційно в нас справді укладається багато шлюбів. Але зважаючи на густоту населення насправді цифра зовсім не є великою.
Наприклад, торік в Ужгороді одружилися 1117 пар, розлучилися за даними ДРАЦСу – 318 (132 через ДРАЦС і 186 на основі рішень суду). Якщо брати лише ці дані то виходить, що розпадається кожна 3-4 родина. І це при тому, що по Україні загалом розриває стосунки щоп’ята сім’я. Але й це далеко не повна картина, бо через відділ реєстрації актів цивільного стану розривають стосунки лише ті родини, у яких немає дітей.
А от якщо подружжя має наступників і має що ділити, звертатися за розлученням доводиться до суду. А цю статистику, як правило, ніхто не враховує. І ще… виводити відсоток розлучених за рік досить умовно, адже розривають стосунки здебільшого не ті, що одружилися в тому році, який розглядають як підзвітний статисти.
Розлучення після півроку та після 62 років спільного життя
Із пар, що одружилися в минулому році, найкоротший шлюб тривав усього шість місяців. Новоспечене подружжя розбіглося кожен собі вже через тиждень після весілля. І хоча протягом ще кількох місяців батьки намагалися помирити молоду родину, та їхні зусилля виявилися марними.
Загалом, за допомогою Єдиного реєстру судових рішень нам вдалося знайти дуже цікаві дані. Наприклад, зараз пік розлучень спостерігається серед тих, хто прожив разом 15-25 років. Найбільше справ, які стосуються розриву стосунків серед тих, хто прожив разом 20-22 роки.
Тож твердження психологів про критичні 1,3 і 5 років спільного життя не відповідають дійсності. Торік на Закарпатті розлучилася й пара, що прожила разом 62 роки.
Розривають стосунки зараз саме найбільше таких закарпатців, де вже діти підросли, де вже багато спільного у майновому плані. Утім навіть це не спиняє наших земляків від того, аби розпочати нове життя без партнера, до якого за роки вони звикли.
Загалом серед цивільних справ у реєстрі майже кожні 4 – про розлучення і майже кожна 2-га про призначення аліментів.
Ініціатори хто?
Почнемо з того, що якщо одружитись на Закарпатті найбільше хочуть саме дівчата, саме вони змалечку виховуються так, що дівчина неодмінно повинна одягнути весільну сукну та фату, знайти чоловіка та народити дітей, то майже у 99,9 відсотках випадків ініціатором розлучення також виступають саме представниці прекрасної половини. Виходить, закарпатки – дуже активні жінки і в нас панує повний матріархат.
Серед справ за 2019 рік нам вдалося знайти єдину, коли у Мукачеві виявив бажання розлучитися чоловік і причиною вказав те, що дружина не хоче йому народжувати дітей і на перше місце ставить кар’єру, не родину.
Чому розлучаються закарпатці
Тож що підштовхує жінок до розлучення?
Найчастіше в позовних заявах наші землячки вказують банальну шаблонну фразу – не зійшлися характером, також пишуть, що формально вже дано не проживають разом, не ведуть спільне господарство і майже в кожній заяві йдеться про те, що батько не займається вихованням дітей.
Крім того, у кожній п’ятій справі зазначено, що чоловік зловживає спиртними напоями, зчиняє скандали, б’є дружину.
У багатьох справах вказано, що чоловік або зраджує, або на момент подачі судового позову проживає з іншою жінкою. Є й таке, що на момент розлучення, поки чоловік був на заробітках, жінка завагітніла від іншого і при цьому сама ж виявила бажання розлучитися з благовірним, аби узаконити стосунки з новим чоловіком.
Серед причин іноді значиться те, що чоловік не забезпечує родину, ніде не працює, веде паразитичний спосіб життя і не виховує дітей.
Цікаво, що в жодній зі справ не вказана головна причина розлучень – брак довіри, поваги та елементарного спілкування… а, може, просто поговорити чоловікові та жінці взагалі ніколи й не було про що… просто засліплені пристрастю та під впливом застарілих традицій вони цього на початку не бачили?
Також знаково, що на судові засідання у 99 відсотків випадків чоловіки не з’являються, у половині – не приходять навіть жінки, пишуть заяву про те, що просять розглянути справу без їхньої присутності.
Шантаж дітьми
Невже закарпатські чоловіки і справді такі непутні? Чи просто в певний момент щось ламається і вони починають робити наперекір дружинам? А, може, їх змінюють постійно докори жінок, порівняння з кумом, братом, сусідом? Цікаво, що жінки нерідко шантажують при розлученні колишніх благовірних дітьми.
На аліменти подають майже сто відсотків тих, хто розлучається. Але чи варто вимагати гроші силою? Так, на утримання дитини кошти необхідні, але якщо чоловік не може чи не хоче їх платити для чого вдаватись до цирків, які нерідко мають місце на Закарпатті?
Цікаво, що під час одного з розлучень у Хустському районі, коли злісний неплатник аліментів постав на суді перед вибором – сплатити заборгованість, чи відправитись на громадські роботи, чоловік вибрав 240 годин громадських робіт.
Найгірше, що в таких випадках страждають ні в чому не винні діти. Якою ж у них буде думка про найрідніших людей, коли наслухаються від матері, що батько – справжній монстр, або під час побачення з батьком, що мати або повія, або босорканя.
Найчастіше під час розгляду аліментних справ жінки просять підвищити розмір аліментів, бо зараз держава внесла зміни в законодавство. Чоловіки ж як можуть – відгрібаються – кажуть, що не мають роботи, що мають на утриманні дітей від інших шлюбів, або взагалі переховуються в Чехії, для чого нерідко навіть змінюють прізвища.
Цікаву справу в цьому році розглянули в Мукачівському суді. Там дружина просила від чоловіка тисячу гривень аліментів на утримання сина. А він сам добровільно запропонував 1500 на дитину та ще 500 – їй.
Що ж, бувають і такі чоловіки.
Позбавляють батьківських прав навіть батьків 5-6 дітей
Дедалі частіше від закарпатських матерів можна почути фрази на зразок «Не платить аліменти — позбавити батьківських прав», «Не цікавиться дитиною — позбавити батьківських прав», «Щоб діти на пенсії не утримували — позбавити батьківських прав». І ці фрази лунають так легко й переконливо, що можна подумати, ніби позбавлення батьківських прав — це «раз плюнути». Може здатися, що це проста процедура, яка має тільки позитивні наслідки. Насправді процес затяжний і непростий. Але більшість із тих, хто його задумав, доводять справу до кінця.
Тож уже в цьому році Закарпатські суди розглянули кілька справ щодо позбавлення чоловіків батьківських прав. Найбільше їх було в Хустському, Тячівському, Рахівському та Берегівському судах. Позбавляли при цьому батьківських прав як батьків 1 дитини, так і тих, у кого їх було навіть 5 або 6.
Що це дає жінкам?
Якщо батько не платить аліменти, дитина має ряд пільг від держави. Крім того, мати безперешкодно може їхати зі своїми чадами за кордон. У іншому разі потрібно мати письмову згоду батька. Утім чоловік навіть позбавлений батьківських прав повинен платити на дитину аліменти.
16-річні мами-школярки
Незважаючи на те, що зараз кожна п’ята дитина народжується поза межами родини, усе ж приблизно 1-2 відсотки молодих закарпаток не ромської національності стають мамами і заводять родину у дуже юному віці.
Оскільки для дівчат законом передбачено шлюбний вік із 18 років, а з 16 вони можуть вступати до шлюбу за згодою батьків та за рішенням суду, то до судових органів уже в цьому році звернулося чимало краян. Найчастіше це були мешканці Рахівського, Воловецького, Хустського та Тячівського районів.
Усі дівчата заявляли, що вони вагітні. Термін різний – від 7 до 24 тижнів.
На жаль, такі факти, як правило, замовчуються, бо вагітні школярки для закладів освіти нібито створюють негативний імідж. Освітяни проблему вперто замовчують і не розголошують таких випадків. Але ж у 16-17 років діти є явно ще шкільного віку. Про контрацепцію, скоріш за все, вони нічого не знають. Але тут уже це є провиною їхніх батьків, бо з дітьми, особливо з дівчатами на такі теми потрібно говорити хоча б із 12 років, якщо не раніше. А в нас тема сексу у сім’ях, зазвичай, не обговорюється. От і маємо ранню вагітність та ранні шлюби більшість із яких логічно що вже за кілька років закінчуються розлученням, бо до побуту школярі зовсім не готові, не вміють ні заробити, ні дбати про малюка.
Домашні тирани
Приблизно відсотків 7-10 із усіх розлучень відбувається через насильство в родинах. Це – не основний відсоток, але все ж досить великий.
Найчастіше б’ють дружин чоловіки, але іноді буває і навпаки. У такому випадку справа з цивільної переноситься в категорію кримінальних і за такими фактами відкриваються окремі провадження. Цікаво, що після побиття розлучається всього 6 відсотків жінок.
Їм або подобаються побої, або вони настільки непристосовані до життя і настільки залежать від чоловіка, що тримаються за нього, як потопаючий за соломинку.
Найбільше домашньої тиранії фіксується в Хустському та Тячівському районах. Можливо, символічно, але саме в цих районах чоловіки найчастіше їздять на заробітки, а дружини ніде не працюють і чекають копійку від своїх благовірних.
Тож можна припустити, що саме цей фактор для них є стримуючим при вирішенні подальшого життя після отримання серйозних побоїв.
Зазвичай скандали з застосуванням рукоприкладства відбуваються після застіль, коли чоловік п’яний (70% випадків), або коли п’яні обоє (25%) і лише незначна кількість сварок з кулаками (5%) між закарпатцями відбуваються на тверезу голову.
На жаль, іноді розв’язка таких сцен дуже сумна – в таких випадках одне з подружжя від побоїв гине. Протягом останніх кількох років закарпатські дружини вбивали чоловіків або співмешканців кулаками, палками, сковорідкою, стільцем, молотком, сокирою. Чоловіки, як правило, не розрахувавши сили, наносили жінкам смертельні удари цеглою, руками й ногами, дерев’яними або металевими палицями, молотком, сокирою, ножем.
Чомусь загалом складається таке враження, що закарпатці часто створюють не родини, а лише їхню імітацію і проводять час у ліжку з ворогом.
Тож виходить, що позитивний імідж Закарпаття, ідеальні родини – лише мильна бульбашка і все це існує лише на словах. А на справі – ситуація далеко не така райдужна, як декому цього б хотілося. Тож і не варто дивуватися, що все більше молоді, надивившись на побутові сцени між батьками, не хочуть створювати родини, обирають вільні стосунки без зобов’язань. І це – набагато краще, ніж губити життя і собі, і партнерові скандалами, докорами, рукоприкладством. Й стосується це як чоловіків, так і жінок.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
