Пенсіонерка з Ужгородського району вбила чоловіка одним ударом ножа… прямо в серце
Закарпатець у молодості лупасив коней, на старості – бив співмешканку, поки вона його не зарізала
Скоріш за все, наміру вбивати чоловіка в жінки не було, просто під час сварки в хід пішов ніж, замахнувшись яким, вона влучила йому в груди, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Старенькі жили разом три з половиною роки, скандали між ними бували часто, особливо під час застіль.
Того вечора Катерина (імена з етичних міркувань замінено) повернулася додому о 22.40. Співмешканця застала п’яним. Між ними виник конфлікт на ґрунті ревнощів, під час якого вона схопила з тумбочки кухонний ніж і встромила його в груди Івана. Від отриманої травми чоловік помер на місці.
Катерина у показаннях плуталась і свою провину визнала лише частково.
Під час одного з допитів жінка розповіла:
«Того дня ми разом працювали в людей, розвантажували мішки. Там нас пригостили, ми випили 1,5 літра вина замість води. Потім пішли до мене додому. Я зайшла в магазин та купила ще продукти, горілку та пиво. Ми випили, посиділи у дворі під парасолькою. Весь час сварилися – і в полі, і вдома. Відтак пішли додому до Івана. Сварка продовжилась. Він мене вдарив по голові збоку, взяв за руки і трусив. Я вдарилась плечем. У нього був кухонний ніж. Я хотіла завернути його руку, взяла за кулак і притиснула, ніж встромився йому в груди. Він впав. Я побачила кров, витягнула ніж із його руки і пішла викликати «швидку». Потім повернулася, обнімала його і плакала, шкодувала що ми накоїли».
На уточнюючі запитання Катерина відповідала, що ніж витягнула із рани, коли Іван почав падати, і відкинула його під стіл. Наголосила, що помер чоловік відразу, нічого не казав. За її словами, співмешканець знущався над нею, проте за допомогою вона ніколи не зверталася, правоохоронців не викликала. Сварки між ними відбувалися регулярно, коли він випивав, а це траплялося практично кожний третій день. Також вона переконувала, що вбивати чоловіка не хотіла.
А під час судового засідання Катерина змалювала події того дня зовсім інакше.
«Іван був дуже агресивним, погрожував мені, потім вдарив. Я втратила свідомість, а коли встала, взяла ніж із тумбочки та один раз вдарила його. Він упав. Але як все відбувалося, не знаю, – запевняла вона. – Ми нічого не їли, лише пили спиртне й запивали мінеральною водою. Було дуже спекотно, тож ми оп’яніли».
Катерина щиро каялася в усьому і просила її суворо не карати, обіцяла допомагати дітям та онукам Івана.
Здавалося б, жінка – монстр, бо безжально відібрала життя в невинної людини. Фактично так. Вбивати його вона не мала права. Але чи таким уже святим був Іван?
Як розповіла родичка чоловіка, він мав надзвичайно скандальний характер, нерідко бував буйним, Катерину бив часто, навіть знущався з неї.
«Мені запам’ятався випадок ще з мого дитинства, як він сильно дубасив коней. Найбільш агресивним ставав, коли випивав. А це траплялося раз-два рази на місяць. Катерина не раз ішла від нього, бо не могла терпіти наруги над собою, але потім чомусь все одно поверталася, – зазначила вона. – Бувало, що навіть зачиняв її в кімнаті, але чомусь до поліції жінка ніколи не зверталася. Того дня Іван також побив Катерину. Вона пішла від нього до односельчанки. Але невдовзі він прийшов за нею і забрав додому. На її тілі всі бачили побої. Часом Катерина також випивала. Але загалом вона спокійна людина, важко працює на фермі».
Фельдшер, що тієї ночі приїжджав на виклик до вбитого Івана, наголосив, що в Івана йому доводилося бувати й раніше, бо в нього в літній кухні проживав безхатько і до нього його не раз викликали, оскільки той хворів. Також чоловік поділився думками про те, що побачив у хаті Івана після вбивства.
«Пам’ятаю, що о 23:10 надійшов виклик на сімейну бійку. Я виїхав. У хату мене впустила дочка Івана. Це було мале приміщення. Іван вже був мертвим, «сидів» біля дверей. На грудях він мав одне ножове поранення – зліва в області серця, інших ушкоджень не було. Я передав інформацію диспетчеру, зателефонував у поліцію. Катерина сиділа біля тіла і плакала, кричала, що не хотіла цього робити. Ніж лежав збоку на столі, на ньому була кров. Я дочекався правоохоронців. Вони забрали жінку, і я поїхав», – зізнався лікар.
Дочка Івана, яка проживала разом із ним, заявила, що стосунки між її батьком та Катериною загалом були хорошими. Того вечора вона пішла спати, та почувши шум на кухні, вирішила подивитись, що трапилось. Іван зі співмешканкою сварилися.
«Я була вдома цілий день. Чула, що вони повернулися п’яними і сперечалися. Коли вони випивали, між ними постійно виникали конфлікти, тож мені не хотілося втручатися. Батько у стані сп’яніння завжди сварився. Раптом почула крик Катерини, мовляв, із батьком щось трапилося. Він лежав на підлозі біля кухонних дверей. Видно, як сидів – так і впав. Губи в нього були синіми, але крові я не бачила. Помітила бурі плями лише тоді. коли його забирали. На столі стояв ніж. От на ньому кров була. Катерина не могла говорити, тільки плакала. Я подзвонила братові, аби він приїхав. Того дня я бачила батька о 14.30, він був дуже п’яним», – запевнила вона.
Син Івана розповів, що коли батько не вживав спиртне, вони з Катериною жили мирно, хоча за порядком не дуже стежили. Очевидцем події він не був, прийшов лише після того, як зателефонувала сестра.
«Я вже 12 років живу окремо. Знаю лише, що випивали вони часто. Після того сварилися. Коли прийшов того разу, батько був вже мертвим. Сестра подзвонила і сказала, що йому погано. Я був там за хвилин 10. Тато лежав у кутку на кухні. Біля нього сиділа Катерина, тримала його за руку і казала: «Що я наробила». На підлозі були сліди крові. Сестра показала ніж, що лежав на столі. Я перевірив на шиї, чи відчувається пульс, але його не було. Ми викликали «швидку», потім приїхала поліція», – наголосив чоловік.
Сусіди про Івана також казали, що він любив випити і теж запевняли, що п’яним чоловік ставав агресивним. Утім шкідливі звички та важкий характер не є приводом для того, аби позбавляти людину життя. Іван з Катериною не були навіть одруженими, тож розірвати стосунки вони могли будь-якої миті. Загалом незрозуміло, якщо чоловік не раз здіймав на жінку руку, чому вона продовжувала з ним жити, чому терпіла, чому йшла до нього додому.
Оскільки після інциденту пенсіонерка дуже плакала, очевидно, що такої трагічної розв’язки конфлікту вона не очікувала. Ймовірно все було лише прикрою випадковістю.
Суд кваліфікував справу як вбивство через необережність і засудив Катерину до 10 років позбавлення волі.
Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
