Давня легенда сповіщає, як Ужгород став сакуровою столицею України та Австро-Угорщини

[Total: 1    Average: 5/5]

Цієї весни Ужгород б’є рекорди. Сакурові тури найдорожчі з усіх весняних, які пропонують оператори в Україні. Якщо середня вартість поїздки з Києва до інших квіткових цікавинок коливається в межах 1800-2500 гривень, то до сакурової столиці – 3800-4200 гривень, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Вартість турів красномовно свідчить, що попит за милування квітами японської вишні великий, а Ужгород справді гідно продовжує носити звання сакурової столиці України.

Сьогодні в Ужгород приїжджають туристи з усього світу, щоб подивитися на дивовижне видовище і зробити красиві унікальні фотографії. В Ужгороді сакури ростуть всюди – на центральних вулицях, у провулках, у приватних дворах. Є тут навіть ціла алея сакур, що простягається вздовж берега Ужа, на Православній та Київській набережних.

За підрахунками біологів, у столиці Закарпаття зараз цвітуть близько  5 тисяч сакур. Жодне місто України не може похвалитися такою кількістю цих екзотичних дерев.

«Класичні сакури з махровими квітками, які, власне, і приваблюють до Ужгорода найбільшу кількість туристів, були висаджені при будівництві району ґалаґов у 20-30-ті роки ХХ ст. Можна сказати, що історія сакур у нашому краї почалась саме тоді. Частина з цих посадок збереглась і до цих пір, відповідно вік цих дерев сягає 100 років. Найстарші сакури Ужгорода можна побачити в районі саду Лаудона на вулицях Ракоці та Бращайків. Як показав час, сакури чудово акліматизувались в умовах міста Ужгорода і є достатньо добре пристосованими до місцевих ґрунтових та кліматичних умов. Як результат – сьогодні не одні сакури створюють неповторний барвистий весняний шарм нашого міста. Справжньою окрасою вулиць стали також квітучі яблуні Недзвецького, сливи Піссарда, глоди, мигдаль трилопатевий, церцис європейський (Юдине дерево), рожеві квіти останнього розвиваються безпосередньо на гілках, дивовижні тюльпанові дерева та магнолії (представлені кількома видами та формами), павловнії, фіолетово-сині «свічки» суцвіть яких в умовах південного Ужгорода складають конкуренцію каштановому цвіту. Ці декоративні породи дерев сьогодні поширені не тільки в центральній частині міста, лінійні та групові посадки їх зустрічаються в різних мікрорайонах та на окраїнах», – каже декан біологічного факультету УжНУ Ярослава Гасинець.

Хоч Ужгород прекрасний у будь-яку пору року, та в період цвітіння дерев він справді особливий.

Ось як тепло відгукуються туристи, з якими вдалося поговорити журналісту газети «Неділя Закарпатські новини», про місто:

«Обов’язково треба це місце відвідати всім! Раджу! Японія відпочиває! У нас в Україні – своя Японія, вона – в Ужгороді! – запевняє Світлана Панько з Києва.

«Сакурова алея – краса, яку неможливо описати словами. Побачити це місце на власні очі варто в будь-якому випадку, а ще краще зробити кілька десятків-сотень фотографій. Єдина проблема полягає в тому, що буває досить складно «підловити момент» через погодні умови. Зараз сакури є в багатьох містах, але ніде ці дерева не виглядають так колоритно, ніде немає такої особливої атмосфери, як в Ужгороді. Тут вони найкращі!» – стверджує Ганна Харлан зі Львова.

«Уже три роки поспіль приїжджаю милуватися цвітінням. Закарпаття все, як квітучий сад. Але в Ужгороді крім сакур є ще дуже багато цікавого, тут є на що подивитись. І загалом місто таке затишне, таке спокійне, що навіть додому не хочеться повертатись», – зізнається Ірина Грищенко з Харкова.

Справді, наші сакури зачаровують багатьох. І цьогоріч в Ужгороді дійсно дуже багато туристів.

Про сакури існує багато легенд, у тому числі пов’язаних із нашим краєм. Та є одна, яку майже не розповідають.

Кажуть, що Єлизавета, дружина Франца- Йосипа, що був імператором Австро-Угорщини, до складу якої входило Закарпаття, ніколи не кохала свого чоловіка. Тоді шлюби серед правителів високого рангу справді укладалися з метою зміцнення держави, а не через кохання. Тож вродлива і пристрасна баварська принцеса якось закохалася в угорського політика Дюлу Андраші. Почуття виявилися взаємними. Але оскільки жінка була заміжньою, зв’язок пара ретельно приховувала. Досі навіть історики стверджують, що герцогиня Марія-Валерія була донькою не Франца-Йосипа, а Дюли. Підтвердженням цьому може бути хоча б те, що народжувати доньку Єлизавета поїхала до Буди (сьогодні це – частина  Будапешта). Більше того, імператриця часто їздила у мандрівки Угорщиною і, аби про кохання ніхто не дізнався, часто побачення проходили в Ужгороді. Якось японський посол подарував Францу-Йосипу картину з зображенням сакури. Жінці вона так сподобалась, що вона захотыла вирушити до Японії, аби на власні очі побачити їхні вишні у період цвітіння. Про свої плани вона поділилася із Дюлою. Але закоханий угорець боявся відпускати її до далекої країни. Аби порадувати імператрицю, закупив сакури і 22 квітня 1868 року, коли народилася Марія-Валерія, висадив їх в Ужгороді. А наступної весни, коли вони розквітли, запросив Єлизавету  до їхньої власної маленької Японії. Дюла казав, що цвітуть дерева на честь їхнього спільного кохання та маленької доньки, яка навіть не підозрювала, хто є її справжнім батьком.

Сюрприз так сподобався імператриці, що відтоді вона щороку приїжджала милуватися сакурами до  Ужгорода таємно від чоловіка. А Дюла, щоб ще більше догодити Єлизаветі, насадив японські вишні мало не на всій території Закарпаття – від Ужгорода до Тячева. Після смерті Єлизавети більшість сакур висохли, але ужгородці, яким також дуже сподобались ці дерева, продовжували їх вирощувати, прищеплюючи на місцеві черешні гілки розкішних японських вишень.

Ніхто не знає, що в цій розповіді правда, а що вигадка. Адже інші джерела стверджують, що сакури висадили в Ужгороді чехи у 1930-х роках.

Та як би там не було, зараз дивовижні японські вишні знову буяють. І не лише у столиці Закарпаття. Тепер їх можна побачити всюди: і в Мукачеві, і в Берегові, і в Виноградові, і в Хусті, і в Тячеві, навіть в Рахові та інших містах та селах області. А це тішить найбільше, адже смішно змагатися, де більше росте сакур, де довша алея, у якому населеному пункті більше «сакурових вулиць»… головне – те, що в нашому краї настільки сприятливі погодні умови, що японські вишні прижилися всюди, тож побачити їх може кожен закарпатець, навіть не виїжджаючи з дому.

Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.