АНОНС. Чоловік баби Анці розказав про свої пацанські походеньки
Три дні їв сирі грибі, а білочка вивела його з лісу
Прийшов до баби Анці у неділю пізно увечері кум. Піддатий трохи, просить:
«Анцьо, налий ми 50 грам. Жона уд ня всю палинку попрятала, а мені ся похмелити треба. Малом перепив. Пруспавимся, а упити нішто. Голова тріщит, ги дрова у шпорі взимі, земля ми з-пуд нуг пливе, трясе мнов, ги кой вітер штрімфлями на дровті. Умираю, короче, виручай».
Стара подивилась на нього і каже:
«Нєт, оби пак твоя Маріка ми волосся ускубала. Не наллю ти!»
«Пак, кумочко, будь добра! Я ти анігдот розкажу!».
Любила баба посміятися і не встояла. Цікавість взяла гору.
«Но ладно, пой у хижу. Наллю ти. Айбо лем погарчик. Більше хоть як бись ня просив, не уб’є ти!»
Потер вдоволений Петро долоні, забіг до кухні, сів за стіл і чекає.
Стара тим часом взяла самогон, налила куму. Поставила на стіл сало, хліб і цибулю.
«Но давай, розказуй», – просить.
«Айбо упий і ти зо мнов. Я же не алкоголік-однічка. Та і май весело нам двом буде».
«А аж ся дідо пробудит?»
«Та ти й йому наллєш. Нич не уповіст! Я всьо на себе беру. Не переживай!»
Налила баба Анця і собі. Перехилили з Петром.
«А твуй анекдот де? Ти же обіцяв!»
«Но слухай, – загорілися після алкоголю очі в кума. – Прийшов до лісника ся чулувік устраювати лісорубом. Тот му каже: «Ти си бригаду збери і возьму тя на роботу!». А лісоруб отвічає: «Мені нікого не треба. Я сам буду!» «Добре! – согласився лісник. – Айбо за місяць маєш сто кубу навалити!». «Буде!» – гордо утвітив чоловік. Пройшов місяць. Тот дійсно план учинив. Лісник ся удивив і предлагає му: «Аж на другий місяць 200 кубу звалиш, я ти зарплату удвою». Пройшов іще місяць і чоловік упят план учинив. Лісник ся ще май удивив і рішив го провірити: «Слухай, каже, – аж 300 кубу звалиш, я ти платню утрою. А аж нєт, та попрощайся з роботов». Через місяць тот упят учинив план. Лісник вобще ся нич не розуміє. Дав му гроші і звідат: «А ти де ся так навчив ліс валити?» «У Сахарі!» – каже лісоруб. «У якуй іще Сахарі? Пак там пустиня!». Но і што? – розводит руками лісоруб. – Туди всі мої предки на заробітки їздили. А тепер не мают роботи. Не переживай. Скоро і туй пустиня буде!»
Що ж відбувалося далі?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 28 червня.
