Лем вам сміх у голові. Найсмішніші анекдоти тижня

Говорять закарпатець із сином.

– Няньку, а де наші депутати?!

– На канікули, синку, роз’їхалися…

– По лагерях?

– Йой, синку, твоїми б словами… Дуже би було добре, оби по лагерях  і на довгосрочні “канікули”.

  • Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» ⇒ 050 222-50-50

***

Марія Іванівна в класі:
— Вовочко, провідмінюй дієслово “голосувати”.
— Я голосую, ти голосуєш, він голосує, вона голосує, ми голосуємо, ви голосуєте.
— Вовочко, а “вони”?
— А они… самі знаєте, ож они срати на нас усіх хотіли.

***

Телефонний дзвінок:

– Мамко,  чи помните, што три дні тому, коли я Федькови м’ячом окно розбив закрилисьтеня у пивници та пушлисьтеси.

– Нєт, синку, я всьо недороє стараюся не вспоминати.

– Мамко! Зашто? Пак я удтоді ще все туй сижу!

***

Приїхав закарпатець із заробітків і привіз мобільний телефон. Ну показав дружині і пішов у ванну. Звідти дзвонить на домашній і каже:

– Маріко, пой ми пличі путри мало.

Жінка, навіть не роздумовуючи, бере слухавку і відповідає автоматично:

– Йой, перебач, не годнам. Муй козел нині вночи приїхав, засіче нас.

***

Заблудився закарпатець зимов у хащі. Йде і гойкає:

– Поможіть, спасіт, аууууууу…

Чує раз, кось го за плече киває, убернувся, а ото мідвідь.

– Якого ми фраса спати не даєш? Здурівсись зовсім?

– Заблудився я…

– Мамку ти солодку. А што кричиш?

– Так може, кось ня вчує…

– Hо… я тя вчув. І што? Май легко ти на душі стало?

***

Прийшов закарпатець із сином на Кірпічку в Ужгороді  рибу ловити. Каже малому:

– Синку, дай ми хліба для підгодовлі.

– Я го ізів, няньку.

– Товди дай ми каші.

– Я і її ізів.

– Йой, сятивбисся із дітваком! Доїдай товди си черваку та пой думу.

***

Прийшов молодий хлоп у церкву сповідатися.

— Отче, гріхи ми спати не дают. Удпустіт ми їх, бо аж недобре ми ночами.

— Давай, сину, розказуй што ся стало.

— Но, я того тижня цімборці помагав шкаф-купе складати. Склалисьме ї, начався дождь, она каже: «Йой, де ти пуд таким дождьом іти думу будеш. Промокнеш ги штрімфля у цуравих топанках, лишайся в мене». Я лишився. Переспалисьме. А через пару дну кумі помагавим білити в хижі. Кум на Чехах, завто ня попросила. Задержавивимся допізна. Тоже ся дождь начав. Оня ня пошкодовала і тоже предложила ся на нуч лишити. Я так і зробив. Но й із нив переспавим. А вчора цімборови в гаражі помагавим машину ремонтувати… Поправилисьме ї і опять ся дождь начав. Ун ми каже: “Пак куди ти пуд дождьом пуйдеш. Будеш як мокра куриця… або мокрий кугут. Лишайся. Туй будеме спати, уп’єме си по деці». Так і зробилисьме. Рано ся пробужаю, а ми голі лежиме на подлашови. Што ми, отче, чинити?

— Іди удці, сину мій, доки ся дождь не начав!

***

Звонит провайдер клієнтови.

– Добрий динь, паночку! Кой прошлий раз говорилисьме, ви казали, што подумаєте, чи підключати вам Інтернет. Штосьте рішили?

– Знаєте, майже раз не будеме підключати. Бізнес у ня погано штось іде.

– А чим ся занімаєте?

– Похоронними услугами. Вінки та гроби продаю.

– Йой. Ліпше точно почекаєме, бо, знаєте, даже «удачі» вам пожелати якось ся язик не убертат.

Вернувся Іван із Грушова із заробітку з чеху, а жона  на комп’ютер пароль поклала.

Звідат ї:

«Любима, ти што комп’ютер заблокувала?»

«Йо. Оби діти не лізали».

«А пароль який?»

«Йой, дуже простий. Дата нашої свадьби». Введи і нараз ся розблокує».

Чоловік про себе:

«Блін. Маттір юй солодку… як уд неї позвідати, оби не гойкала».

***

Сидит ужгородець із жонов у кафе, п’ют каву.

Она ся загадочно улибає:

«Любимий, у мене скоро День народження. Што ми подариш?»

Чоловік ся почухав у потилицю і отвічає:

«Позерай, там недалеко «Мерседес» припарковий?»

«Вижу! Ти ми точно такий купиш?»

«Нєт. Точно такого цвіта ти колготки куплю».

***

Жона вернулася із вароша, де була на базарі гриби продавати і звідат газду:

«Чоловіче, чи козу доївись?»

Ун позератся на неї, кліпат очима й каже:

«Якраз доїдаю».

zakarpatpost.net