Колись пам’ятник Дойко Габору в Ужгороді засипали землею
Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» розповіла відома у краї дослідниця минувшини Тетяна Літераті
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
– У вас є цікавий матеріал про пам’ятник Фенцику, який зберігся донині. А які пам’ятники втратив Ужгород?
– Дуже багато. Можна окремо писати і видавати книжку «Втрачені пам’ятники Ужгорода». Перерахувати їх насправді важко. Це – і пам’ятник Масарику на площі Петефі. Там у радянські часи був і пам’ятник Сталіну. На площі Пушкіна був пам’ятник Мирославу Тиршу, засновнику спортивного товариства «Сокіл». Потім мали встановити пам’ятник Міклошу Берчені, але так і не встановили з невідомих причин. Біля жупанату був пам’ятник Добрянському, який, за переказами, угорські націоналісти скинули в Уж. У часи Другої світової війни на вулиці Другетів був пам’ятник угорським гонведам (військовим). Взагалі вважається, що найпершим пам’ятником Ужгорода була скульптура Яна Непомуцького. Її було встановлено біля ресторану «Берчені» («Червона ружа») з боку Малого Ужа. Тоді він протікав по вулиці Фединця, там на березі стояла скульптура у невеликій капличці, біля якої постійно зупинялися люди. Потім встановили погруддя Дойко Габору біля гімназії. Але чому я написала, що пам’ятник Фенцику – найстаріший? Справа в тому, що під час вибухових робіт пам’ятник Яну Непомуцькому мало не сповз у води Малого Ужа, а потім його перенесли на Кальварію, де розламали, а пам’ятник Дойкові Габору в радянські часи знесли, поставили десь під огорожу, і він там лежав, засипаний землею, потім знайшли, відкопали і перенесли в підвал музею, де він довго пролежав. Тому вважаю Фенцика найстарішим із пам’ятників, бо він як стояв на одному місці, так і стоїть донині. Дуже дивно, що його, священника, радянська влада не зняла. Можливо через те, що він був діячем москвофільського напрямку.
