Диво чи обман: чому останнім часом так багато ікон почали мироточити?
Мироточивості в релігії приділяють особливу увагу. Але, цікаво, чому у католиків мироточать статуї, а у православних – ікони? Бо у одних має важливе значення скульптура, а в інших – малюнок? А до чого тут миро? – пише газета «Неділя Закарпатські новини».
І чому останнім часом так багато ікон почали мироточити? Люди стали святішими? Ні. Просто їм хочеться більше видовищ і див. І в церквах про це добре знають. До того ж дива дають змогу утримувати віруючих всередині однієї спільноти та ще й привести туди паломників із інших місць.
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» і сам став свідком мироточивого дива. Але мироточило звичайне дерево. Як таке може бути?
Ще Петро Перший попереджав попів: якщо де ікона замироточить, в тому приході попівська дупа заплаче кров’ю! І ікони у тогочасній Росії одразу перестали мироточити.
Петро сам із задоволенням викривав попівські трюки. Одного разу царю донесли, що в Петербурзі народ хвилюється: в Троїцькій церкви заплакала ікона Богородиці. Народ – як дитина, всьому вірить, тому до церкви кинулися натовпи. Організатори потирали руки. Тут же знайшлися тлумачі, які стверджували, що Богородиця плаче тому, що незадоволена царем-антихристом. Тому Петро, якого могли, здавалося б, турбувати важливіші питання, наприклад, підготовка до чергової війни, кинувши всі справи, особисто помчав до церкви. На відміну від простих людей, він знав, що чудес не буває. А бувають провокації.
Увійшовши зі свитою в храм, Петро деякий час розглядав ікону, потім хмикнув, велів зняти її зі стіни і доставити до нього в палац. Там Петро при свідках відірвав зад на картині і, розірвавши ікону, показав присутнім дві невеликі лунки в дошці навпроти очей Богородиці. У них лежали шматочки масла. А в очах Богородиці були проколоті дірочки. Коли біля ікони ставили свічки і вішали лампаду, масло розтоплюють і починало потихеньку сочиться через дірочки. Це – історично засвідчений факт.
Є і ще один спосіб, схожий. Дошку, на якій пишеться ікона, просочують маслом. Потім, коли дошка трохи просохне, її покривають щільним шаром фарби, в якій проколюють голкою дві крихітні дірочки в районі зіниць. Від тепла дерево починає «потіти» маслом, яке знаходить вихід через ці дірочки. Віруючі в захваті!
Якщо Богу справді треба було б показати диво, то святі на іконах плакали б не якоюсь рідиною, а реальними сльозами чи реальною кров’ю.
А вони «пускають сльози» підручними матеріалами, наприклад, миром. Миро – це рослинне масло, настояне на запашних травах. І саме через те, де його готують, нерідко спалахують між церквами навіть скандали, як от зараз між Філаретом і Константинопольським патріархом Варфоломієм. Навіть в церковних джерелах ми зустрічаємо, що «… за складом речовина з поверхні ікони ідентична ароматизованій соняшниковій олії».
Цікаво, що диво може з’явитися за різними сценаріями, але результат завжди один – на поверхні ікони виникають краплі якоїсь маслянистої рідини. Їх може бути мало – одна-дві – або багато, навіть вся поверхня може вкритися такими краплями – безбарвними або забарвленими. Вони також можуть не мати запаху, а можуть і пахнути.
Повний текст читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини».
Купуй свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуй на своїй пошті!
