Баба: Я коли рожала, страшно ми було голову повернути

[Total: 0    Average: 0/5]

Сидить баба на кухні, чистить картоплю і думає, як діда від куріння відучити.

«Добре би, оби на пачках дійсно не мальовали всяку дурницю. Там би май добре було писати, што половина суми за їх продаж пуйде на помощ депутатам. Муй дідо їх так не любит, што точно би перестав куповати!» – думає про себе. – Вот іще паскуда того тижня пушов на обід куповати си цігаретлики, а вернувся у два часи ночи… п’яний, як гузиця, хлипався, як чіжем на п’ять розміру най великий на нозі…  а ще й скандал ми укатав, што його їда устила!»

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

«Што ся, мамко, журиш?» – спитав син, зайшовши на кухню.

«А што, нічим ся журити. Твуй отиць прокурює половині пінзії, ліпше би мені оті гроші дав… я би на них пітята купила… А дале би з них уросли кури. Несли би яйця, я би їх продала, а за оті гроші купилабим свиню… угодовалабим ї, заразала, м’ясо бим продала, а за оті гроші купилабим ще одну корову…»

«Не продовжай, бо ми так і до самальота дуйдеме!» – почав сміятися син.

«Но ти си представ… ун уд куріня на чайник похожий!»

«Як ото на чайник?»

« А так… вічно з нього або  димит, або з кунчика му капле….»

«Із якого кунчика?»

«Із носа… смолі в нього даже посіріли уд дима… А кой ми ся поженили, вобще курив усюди…  На кухні, кой їв, у постели, кой ізо мнов спав…. Я даже коли рожала, бояламся голову обернути наліво, а вдруг там муй дідо тоже курит… Пак страшно було не за себе, а за тебе, синку… обись ся тої отрови не перепахав».

«Юй, мамко, за таку дурницю не треба було ся бояти… бо  я тебе в череві ще й не таких ся запаху напахав… можу си лем представити… ти кой послє того, як ся наїш, пернеш, та запах уд цігаретлика ще як французькі духи. Но а там… вобще не знаю, як я ужив… там мало воняти май сильно, як на фабриці, де чинят дихлофос… так што не знаю, де ти ня рожала… у роддомі чи у трупарні!»

«Но я уд тя такоє не чекала! Обим знала, вобще бим тя не родила, – образилася баба Анця. – Туй у тяжких муках приводиш на світ дітину, пхаєш юй собственну цицьку у роззявлений рот, а ун ти пак такоє заявляє!»

«Ще й цицька лепава… Ти ся миєш не дуже часто. Та мене вобще мож пожизнєно медальов за геройство наградити! Ти што ще ми в рот тикала, ану розказуй?»

«Цігаретлик точно нєт! Ото ти хіба што отиць муг забити, колись дуже ревав, а я го просила приспати тя. Добре, што ще хоть ся не додумав пудпалити го!»

«Но я і тепер не все годен заспати… но типир я считаю овець… із якимим переспав…»

«Ти што, сину, спиш із баранами?»

«Нет, мамко, з бараном спиш ти… а я так дівок називаю!» – махнув рукою син і вийшов на двір.

Повний текст читайте тільки в газеті «Неділя Закарпатські новини».

zakarpatpost.net

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *