На Тячівщині за випасання вівці платять 3 тисячі гривень

Традиційно навесні у високогірних селах Тячівщини, що на Закарпатті, розпочинається вівчарське літування. Місцеві чабани збирають отари та женуть овець на полонини.

Наприкінці квітня зібрав отару й двадцятишестилітній Михайло Декет з Дубового. Вони облаштували тирло в урочищі Тонковин, що поблизу полонини Апецька, пише dubove.info.

• Середенько, передплати газету ЯСНО на своїй пошті. Індекс: 76076

До місця випасу овець їдемо позашляховиком лісовою дорогою.  Доїжджаємо якомога ближче до тирла, а далі пішки долаємо ще півкілометра – й ми на узгір’ї, де облаштували вівчарі тимчасову стоянку. Окрім традиційної колиби тут є й невеликий будиночок.

Отару охороняють 4 мохнаті пси. Поруч випасаються коні.

На узгір’ї  людно – власники овець прибули до урочища, аби забрати сир і вурду, або ж просто поспілкуватись із вівчарями.

Ми ж прибули до місця випасу овець у обідню пору, коли чабани саме доять маржинок. Підходимо до чоловіків, однак не вітаємось з ними, бо за давнім повір’ям, це поганий знак: худоба захворіє чи лихо якесь спіткає. Тому відразу знайомимось з вівчарями та розпитуємо про їх будні.

За головного чабана тут двадцятишестирічний Михайло Декет. Хоч роками молодий, та вже понад 10 років вівчарить, а останні 4 роки й сам почав збирати отари на випас. Допомагають ватазі четверо бувалих пастухів.

Вони доглядають понад 400 овець та кіз, які зібрали в дубівчан.

«Цю роботу треба любити,  – каже Михайло. – Будь-хто не буде вівчарем. Молоді хлопці радше підуть на заробітки, ніж будуть бідувати у полонині.»

До розмови долучається й дружина чабана Марія:

«Він змалку полюбив вівчарити, хоч у родині ніхто цим не займався. Коли ми побрались, я добре усвідомлювала, що мій чоловік буде на ціле літо  йти з дому та вівчарити по полонинах. Однак досі не можу звикнути до цього. Чабанити не так і просто. Чи спека, чи дощ, а овець треба гнати на випас. І намокнеться, і намучиться з тими вівцями. Дуже мені шкода, що доводиться йому так тяжко робити».

Поруч бігає п’ятилітній син ватаги Мішка. Хлопчина вправно бере за роги козу, а та підкоряється й прямує за маленьким вівчариком. Мати хлопчика каже, що напевне у тата підростає зміна, бо малий дуже любить тварин й ладнає з ними.

«Вдома син навіть грається, імітуючи процес виготовлення сиру. А за зиму, коли вдома були наші вівці, разом з татом дозирав їх», – зазначає Марія. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост