Чоловік подарував дружину другу, а той вирішив її не повертати

Діма, Ніна та Коля виросли в Ужгороді. Вони товаришували змалечку. В їхній компанії найбільшим авторитетом завжди був Діма, пише газета «ЯСНО».

Хлопчина ріс справжнім забіякою, любив з’ясовувати стосунки кулаками і ніколи нікого не слухав. Ніні він завжди подобався, і вона в усьому намагалася наслідувати друга. Коля ж був справжньою протилежністю Дмитру. Він ніколи не вирішував щось за допомогою сили, завжди намагався інших у чомусь переконати словами, і часто це йому добре вдавалось. Він міг просто допомогти у чомусь старенькій бабусі, що викликало сміх у інших дітей. Хоча поступово компанія до цього звикла і прийняла хлопця таким, яким він був.

Миколі завжди подобалася Ніна. Та він бачив, як вона побивається за Дімою, та сказати про почуття дівчині не наважувався. Він розумів, що вона не відповість йому взаємністю, бо закохана в іншого і сприймає його просто як друга.

Усі троє вчилися в одному класі, а після закінчення школи Діма пішов на будівництво працювати, Ніна вступила у рідному місті на медичний, а Коля поїхав вчитись до Києва. Він не настільки хотів стати студентом престижного столичного ВУЗу, як просто бути подалі від Ніни, від любові до якої краялося його серце.

Після закінчення навчання Микола залишився у Києві. Він знайшов хорошу роботу і мав високу зарплату, швидко купив квартиру, добре облаштувався в житті. Одна біда – Ніна ніяк не залишала його думок, хоча хлопець давно не бачив її і поняття не мав, де і як дівчина зараз. Від часу останньої зустрічі минуло 10 років.

Та одного вечора Колі зателефонувала мати. Вона сказала, що бабуся дуже хвора… нехай приїжджає, якщо хоче ще побачити її живою.

Бабусю Марту Микола дуже любив. Це фактично з нею пройшло все його дитинство, адже батьки весь час були на роботі і займалися своїми справами. Наступного дня хлопець оформив на роботі на місяць відпустку і одразу вирушив до Ужгорода. Більше ексклюзивних новин читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост