Полонина Руна: джипи, Іван-чай та хмари під ногами

Продовження. Початок – тут.

Є на Руні ще одна цікава особливість. Вітрюган дує не так, як в низинах. Холодні ніжнесенькі хвилі з лісів дуже приємно освіжають, але цей потік потрібно зловити. Проте враження – неперевершені, пише газета «ЯСНО».

Обабіч дороги рожевіють величезні ділянки з Іван-чаєм. Дехто його збирає. Лікарську рослину також приймають у пунктах прийому. Нас обганяє кілька квадра циклів та джипів. Деяк із них їдуть вже вниз. Виявляється, тут дуже модно кататися на них – є простір і вистачає гострих вражень.

Врешті-решт бачимо рівну місцину… Це – вершина. Вона не така, як інші гори. Тут інший світ, повітря – чистюще як кришталь, хочеться дихати на повні груди.

У голові аж паморочиться від висоти. Знизу –  верхівки дерев і крихітні, як крапельки, будиночки

Рослинність тут низькоросла. Трави багато, але вона не така, як на низині. На дотик усе більш ніжне. Хмари – зовсім поруч. До них можна доторкнутись, у них можна пірнути, ними можна ходити.

Перше, у що опирається погляд – це Колізей. Колись тут була військова база. Від неї зараз залишилися тільки напівзруйновані стіни. Де-не-де можна натрапити навіть на залишки колючого дроту. Ідемо оглядати. Продовження – завтра на ЗакарпатПост. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост