Закарпатка народила британцям дитину, але вони не могли її забрати

Продовження. Початок тут

Деякі батьки переривають контакт із сурогатною матір’ю, але Наталя віддала нам дев’ять місяців свого життя, тому ми хотіли, щоб вона відчувала себе причетною.

Через тиждень ми переїхали в квартиру в Києві, поки чекали реєстрації народження Гілберта і подачі заяви на отримання паспорта для нього. Але через два дні Сему довелося летіти додому, його викликали на роботу, пише газета «ЯСНО».

Спостерігати за розвитком пандемії Covid-19 по телевізору було тривожно, а оскільки на наступному тижні ситуація загострилася, Україна закрила свої кордони, в результаті чого ми з Гілбертом опинилися в скрутному становищі.

Перебувати в ізоляції у чужій країні наодинці з новонародженим було стресом. Я відчувала себе виснаженою і боялася, що хтось із нас може заразитися вірусом. Але, незважаючи ні на що, ми з Гілбертом прекрасно ладнали.

Щоб доставити Гілберта додому, нам потрібен був паспорт, але оскільки паспортний стіл у Великобританії був закритий, нам довелося протягом місяця лобіювати міністерство закордонних справ, щоб допомогли нам.

7 квітня, майже через шість тижнів після народження Гілберта, нам зателефонували з посольства Великобританії і повідомили, що на наступний ранок рятувальний рейс вилітає до Лондона. Сем зустрів нас, коли ми приземлилися в Хітроу. Ці миті були неймовірно емоційними. Більше ексклюзивних новин читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост