Переїхала за кордон заради щасливого життя, але тепер відчуваю себе в пастці

Що робити жінці в чужій країні, не знаючи мови? Заради сімейної ідилії вона покинула вдома все, але зараз почувається, наче у пастці. До газети ЯСНО звернулася закарпатка Ірина з проханням допомогти їй розібратись у ситуації, що склалася.

Мені 35 років. Я 15 років у шлюбі і маю двох синів – 12 та 10 років. Вдома у мене було все – улюблена робота в банку, квартира, багато друзів. Але мій чоловік родом з угорськомовного села і завжди працював в Угорщині – їздив туди на заробітки. Якось сім років тому йому запропонували дуже гарну роботу, і він вирішив перебратись до Будапешта назавжди. Спочатку він жив там сам, додому приїздив на кілька тижнів двічі на рік, та потім сказав, що хоче мати повноцінну родину поруч із собою і просить, аби ми з дітьми переїхали до нього. Я хотіла зберегти родину, тому звільнилася з роботи, оформила документи і поїхала. Зараз йому 43 роки. Він чудово заробляє, прекрасно нас забезпечує, але я сиджу вдома і божеволію від самотності, пише газета ЯСНО.

Сини швидко адаптувалися, вони змалечку володіли угорською, з батьком та його рідними завжди спілкувалися угорською, вдома ходили до школи з угорською мовою навчання. У них усе добре, маса знайомих і друзів, вони дійсно щасливі. А от я щодня страждаю і згадую перебування в Ужгороді як найкращий період свого життя.

Я сумую за роботою і не можу знайти собі іншу, оскільки не розмовляю угорською, хоча намагався вчитися. У мене немає подруг і спілкуюся я лише через Інтернет із українськими друзями.

Постійно знаходитись вдома – це ніби покарання. А зараз, під час карантину, ще й чоловік весь час поруч, у нас почалося багато конфліктів, ми часто не розмовляємо.  Я почуваюся дуже розбитою і найбільше в житті мрію про повернення на Закарпаття… але моя родина категорично проти цього.

Не знаю, що мені робити і як жити далі. Я вже думала про розлучення, але не хочеться знову ламати життя дітям, адже переїзди туди-сюди можуть на них негативно вплинути. Вони влилися в це оточення, дуже добре навчаються у школі, займаються спортом і постійно радують все новими і новими успіхами.

Порадьте, будь ласка, що мені робити. Жити й далі на чужині і тихо лити сльози ночами чи все ж подбати про власний внутрішній спокій і повернутись додому? • Найцікавіші новини читай у газеті ЯСНО Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост

One thought on “Переїхала за кордон заради щасливого життя, але тепер відчуваю себе в пастці

  • 28.12.2020 at 10:20
    Permalink

    Добрий день. В Будапешті живе пів Закарпаття, і дуже дуже багато дівчат та сімей з Ужгорода які розмовляють російською та українською.
    Ваше життя ніколи не було таким як раніше вдома, якщо ви вже звикли до чистоти, порядку, 24/7 гарячої води та світла, то 2 тижні вдома і вас все почне дратувати.
    Краще використовувати цей час для вивчення мови, знайдіть хобі -танці, спорт, нові рецепти -це все можливо без угорської мови. В Будапешті молодь досить добре володіє англійською, там багато іноземців спробуйте спілкуватися з ними.
    Я 8 років прожила в Будапешті, а потім виїхала до Англії, так було дуже важко але все кинуту і повернутись можливо все…скільки людей з України хотіло б зупинитися на вашому місці???

Comments are closed.