Закарпатці кажуть, що в Чехії рай, а я працював на заводі по 18 годин щодня
«Поїхати працювати на чужину великого бажання я не мав, та так склалося життя. Вдома заробляв мало, усі знайомі казали, що треба їхати за кордон, там людську працю цінують більше. Вагався, але зробив документи і поїхав!» – так починається лист до редакції газети ЯСНО Віктора Пилипа.
Чоловік пропрацював на заводі два місяці і поділився досвідом та враженнями від роботи.
«День починався о 5 ранку. Ми йшли в душ, швиденько снідали чимось легким, наприклад, бутербродами з ковбасою і нас забирали на роботу. Обідали на заводі. Вийти на перекур у невизначений для цього час не можна. Навіть у туалет не пускають. Увечері ми просто валилися з ніг, а ще по черзі треба було вечерю робити. Милися і падали замертво, – продовжує розповідь чоловік. – Було таке, що пиво відкривав, випивав кілька ковтків і засинав. Вранці просто виливав його».
Якщо закарпатці працюють нелегально, то ходити по місту не можуть навіть у вихідні, ходять, як кажуть, заячими тропами, аби ніхто не бачив.
«Але не в усіх така важка робота, – запевняє Віктор, – проте й ледарювати нікому не дають. Багато наших земляків працює на будівництві, жінки – на кухнях у кафе та ресторанах, у готелях, загалом роботи багато. Знаю й таких, хто вже купив там житло і повертатись додому не планує, має чеські документи і живе непогано. Проте те, що розповідають закарпатці вдома – часто перебільшено. Особисто я щодня працював по 18 годин, мав один вихідний на тиждень і в той день не міг вдосталь виспатись. Було нелегко. Вдома, зізнаюсь чесно, стільки я не працював ніколи. Однак не шкодую, що поїхав, це був новий досвід і він – безцінний!»
За словами Віктора, не дивно, що більшість закарпатців їздять саме в Чехію, адже ця країна близька до нашої, можна легко вивчити мову, та й додому з Чехії, як-не-як повертатись… не так уже й далеко. Крім того, тут добре налагоджено інфраструктуру і постійно можна щось передати рідним через перевізників, або так само отримати продукти від них.
