У 64 роки у власному будинку знайшла кохання свого життя

Деколи любов приходить не у 18, а у 64. Люди вже навіть чекати перестають, а тут почуття зненацька захоплюють з нечуваною силою. Закарпатка Наталія Кодраш радіє, що зустріла судженого і переконує, що зараз дуже щаслива. Свою історію вона розповіла газеті ЯСНО.

Вийшла я заміж у 19 років. Не з великого кохання, просто Василь був хорошим хлопцем, гарно говорив та ще й мав чудове почуття гумору. Анекдоти ніби текли з нього. І ним мені було добре. У 20 народила сина, а у 24 Василя не стало. Його збив п’яний тракторист і він загинув на місці. Я продала усе в селі і переїхала в Ужгород, де розпочала життя з нуля, аби відійти від трагедії.

Я багато працювала і весь час присвячувала сину. Більше створювати родину не хотіла.  А потім Дмитро виріс, одружився і я залишилась одна у порожній квартирі. Син у мене добрий, часто навідується в гості, але в нього своя сім’я і я почала відчувати велику самотність.

Я  вже й придивлялась до чоловіків, але або одружені, або вдівці і чи розлучені і багато випивають, або взагалі якісь непутні. Тож із думкою про споріднену душу незабаром я розпрощалася.

Та одного разу трапилось таке, чого я не чекала. У мене поламалася пральна машина і я шукала людину, яка б її полагодила. Мені дали номер Івана і сказали, що він – найкращий у місті майстер. Так він і прийшов до  мене додому.

Зробив усе швидко і ціну назвав просто смішну. На знак подяки я накрила стіл і ми посиділи, поговорили по душам.

Іван теж давно овдовів, у нього також дорослий син і він також останнім часом почав почуватись одиноким. У нас виявилося багато спільного – нам подобалися одні й ті ж фільми, одна й та ж музика, у нас були однакові політичні та релігійні огляди. Тож ми швидко знайшли спільну мову і 6наступного дня Іван мені зателефонував та запросив посидіти у кафе.  Потім ми довго гуляли набережними і насолоджувалися приємним теплим вечором. Із того часу ми почали зустрічатись. Наші діти не були проти наших стосунків, навпаки – дуже зраділи, що ми знайшли один одного і більше нам не самотньо.

Я вперше в житті відчула себе щасливою і коханою, біля мене дійсно надійне мужнє плече і  чоловік, у якого просто золоті руки. Іван полагодив у квартирі абсолютно все – від дверей до люстри.

Незабаром ми плануємо одружитись і будемо жити разом. Тому хочу сказати, що кохання може прийти до людини у будь-якому віці, головне – відрити йому душу і впустити у своє життя • Більше унікальних життєвих історій читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост