Чому нашим землякам про самотність соромно говорити

Але повернемось до Григорія.  Він хоче, щоб інші чоловіки знали, що «немає нічого ганебного в тому, щоб підняти руки і сказати людям, що вам потрібна допомога» , пише газета ЯСНО.

«Це було 15 років тому, коли мене охопили суїцидальні думки, – розповів він. – Я переїхав до іншого міста, вперше жив без батьків. Мене охоплювала туга за рідним містом і друзями. Я відчував зростаючу ізоляцію. Мені не було з ким поговорити. Це була армія… Іншим солдатам теж було несолодко, їм також явно не вистачало підтримки».

З кожним днем ​​ негативні почуття посилювалися, і хлопець досяг точки, коли йому здалося, що він не може так далі жити. І тоді йому написав друг.

 «Ніхто з солдатів не говорив про почуття ізольованості або самотності, це просто не вважалося нормальним, хоча в багатьох у душах коїлося те саме, що в мене», – додав Григорій.

Після завершення служби хлопець повернувся додому і почав займатися своїм психічним здоров’ям. Він поговорив зі своїми батьками і друзями, шукаючи професійної допомоги, а також вивчаючи свої власні механізми виживання • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост