Інтернет украв у мене чоловіка

Не секрет, що з появою Інтернету велика частина родин почала тріщати по швах. 40 відсотків усіх одружених пар у світі розлучилися, дякуючи  соціальним мережам та сайтам знайомств, оскільки партнери заводили віртуальні романи та інтрижки на стороні Більше того, за останніми дослідженнями американських соціологів, через зависання у Інтернеті більшість молодих родин не живуть разом більше 14 тижнів. Це ж стосується і пар, що зустрічаються. Їхні стосунки тривають не більше 10 тижнів. Жертвою Інтернету стала і закарпатка Оксана Томищ. Жінка вирішила розповісти читачам газети ЯСНО свою життєву історію.

• Серденько, купи свіжий номер газети ЯСНО •

Із Миколою ми одружилися, коли нам було по 22 роки. Жили добре, працювали, виховали двох дітей. Зараз доньці 19, сину – 17 років. Нам – по 42. Здавалося б, життя має тільки починатися… Та ні.

Мій чоловік останні два роки постійно мене зраджував. Знайомився з дівчатами через спеціальний додаток. Я не раз сама читала їхні повідомлення, від яких ставало моторошно, але не робила скандалів, не казала нічого, думала, погуляє, перебіситься і в нас усе знову буде добре.  Відколи це почалось, він перебрався з нашої спальні спати в іншу кімнату і я поняття не мала, що він робив ночами. А в нього були віртуальні побачення та довгі переписки… а вдень – зустрічі усе з новими і новими красунями.

Я розумію, що стала не настільки привабливою, як колись, але ж я хороша господиня, а ті молодиці… їм тільки одне в голові. Цим я себе і тішила. Та марно.

Наші з Миколою стосунки ставали все гіршими і гіршими. Він усе рідше бував вдома. Не раз приходив напідпитку, чіплявся до мене через дрібниці. Аби тільки посваритися. А згодом навіть руки здійняти почав. Наше спільне життя стало просто нестерпним… Але я терпіла, чекала, що любов закінчиться і він отямиться. Іноді, коли він мився у ванній, брала телефон, аби почитати, що він пише іншим і що пишуть йому.

І якось одного разу я натрапила на переписку з 19-річною блондинкою. Вона питала: «Коли ти підеш від своєї старої клячі?» А він відповідав: «Зачекай, кохана, ще трохи. Думаю, як її з квартири випровадити, ми ж її разом купували!».

Мені стало ніяково. Квартиру подарували мені мої батьки і це була вершина нахабства. Більше мовчати я не збиралася. Поки Микола мився. Я зібрала його речі у дві валізи і виставила в коридор. Він одразу й не зрозумів. У чому справа. Потім я йому сказала, хай забирається, куди хоче. Врятувало мене ще й те, що квартира досі на батьках і він на неї не може аж ніяк претендувати.  Микола щось пробував виправдовуватись, кричати, навіщо я читаю його особисті повідомлення, що я усе не так зрозуміла… але я його більше не слухала. Мені страшенно набридла уся ця брехня, його зради і його образи. Він довго не хотів іти, я навіть погрожувала поліцію викликати. Добре, що діти в цей час не були вдома. Вони вчаться у іншому місті і згодом як пояснила їм усе, к було. Із батьком вони не хочуть спілкуватися. Новини про нього розповідає лише кума, яка з ним періодично зідзвонюється.

Зараз Микола винаймає квартиру. Ота краля його кинула, та він не довго горював, знайшов чергову. Ми розлучилися. Він навіть не прийшов на суд, аби мене не бачили. Я кілька місяців була сама не своя, а потім відчула полегшення. Жити без нього стало для мене звільненням… Зараз я зустрічаюся з другом дитинства. Він – вдівець і нам удвох дуже добре. Син і донька сприйняли все нормально, вони ж дорослі. Вадим не зависає годинами у телефоні і ми з ним воліємо краще погуляти в парку, побути на природі, ніж годинами просиджувати вдома з телефоном у руках. Я тільки тепер зрозуміла, що щаслива • Більше унікальних життєвих історій читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост