Закарпатець хотів пограбувати дівчину в лісі, але закохався
Існує одна дуже романтична оповідка про кохання опришка Попригу і Оннушки, доньки коменданта Невицького замку, пише газета ЯСНО.
Так сталося, що одного разу Оннушка гуляла у лісі біля замку і на неї напав народний ватажок Янко Поприга (Перець). Прізвисько молодик отримав через гострий язик, бо як комусь щось врізав, то ніби ножем відтяв. Водив Янко горами опришків, які грабували заможних купців, що проходили карпатськими шляхами. Робив він це не просто так. Якось, коли хлопчина був ще малим, проїжджаючи через Перечин, один із торговців попросив батька принести йому зі струмка води. Батько приніс. Потім наказав напоїти коней. Чоловік також виконав прохання. А потім чужинець вирішив познущатись над ним і роззувся та сказав, аби той помив йому ноги. Цього гордий закарпатець робити не став, а торговець розгнівався і убив його. Із того часу Янко ріс і мрів, що колись неодмінно помститься цьому нахабі. Та знайти його так і не зміг, тож грабував і карав усіх торговців, кого зустрічав на своєму шляху. Невдовзі навіть ватагу хлопців зібрав, які діяли разом із ним. Украдене собі не брали. За ті гроші церкви будували, аби від гріха подалі.
Так от, зустрівши Оннушку, Янко розумів, що вона багатійка і перше, що йому спало на думку, позривати з її вух золоті сережки, а з шиї ланцюжок. Та дівчина повелась відважно і витягнула шаблю й почала з хлопцем битись. Такого опору молодик не чекав. Дівчину він відпустив, та вона йти не схотіла, забажала ближче познайомитись і призначила йому наступного дня побачення. І так ця парочка дознайомилась, що обоє закохалися. Зустрічалась вони таємно у лісі. Оннушка знала, що батько ні за що не дозволив би їй зустрічатися з Попригою, бо слава про нього дійшла не лише до нього, але й до Будапешта. Та серцю наказати вона не могла і почала сама умовляти Янка таємно обвінчатися, мовляв, житиме з ним після того там, де він захоче і до батьків не повернеться. Так вони і зробили.
Утім комендант Іштван все одно про все дізнався. Та не став карати він доньку за її вчинок, бо розумів її. Колись, у молодості він зробив усе з точністю до навпаки – не пішов за велінням серця і не одружився з коханою, а послухав батьків і взяв шлюб з нелюбою дівчиною, з якою потім і прожив усе життя. Та все одно тужив за тією, яка запала у душу у першою…
Тому, відшукавши у лісі молодят, комендант запропонував перебратися в замок. Однак жити у палаці Поприга не хотів. Тоді Іштван наказав побудувати для доньки та зятя величезний будинок, аби не бідували. Кажуть, що його залишки досі можна знайти в лісі біля Перечина.
А сучасний Перечин творить сучасні легенди. Так, зокрема, у 2018 році місті з’явився казковий будиночок Зубної Феї, який став чудовою туристичною локацією. Є там і велетенська підкова, занесена до книги рекордів України, і єдиний в Україні пам’ятник листоноші Федору Фекеті, який за життя також став живою легендою.
У Перечина є навіть власні прапор і герб, які були затверджені 1999 року. На гербі зображено дерево, що вкоренилося в ѓрунт, рік першої згадки про місто (1399), а також сині смужечки річок Ужа і Тур’ї, русла яких зливаються на території міста. А поруч із містом казкова природа, ліси, цілющі джерела, гірські водоспади, чани, купатись у які приїжджають туристи з усієї України та багато інших цікавинок, побачити які варто кожному • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост
