Дівчина народилася без матки, але впевнена, коли захоче – матиме дітей

Про свій стан вона дізналася у 16 років після УЗД-обстеження. Спочатку замкнулася в собі, але зараз живе звичним життям і не впадає у відчай, пише газета ЯСНО.

• Серденько, купи свіжий номер газети ЯСНО •

Зараз їй 26 років. Вона стала письменником-мандрівником і намагається радіти кожній миті. У неї є хлопець, який займається тим же, що й вона. Йому 29 і він приймає її такою, яка вона є.

«Коли лікарка примружилася біля екрану, я затремтіла. Вона проводила УЗД, щоб визначити, чому в 16 років я не мала місячних. Те, що вона сказала, викликало в мене страшну депресію. З’ясувалося, що в мене немає матки. Я зі сльозами на очах вибігла з кабінету.

Із дитинства у мене були проблеми зі здоров’ям. У два роки мені поставили діагноз сколіоз – викривлення хребта. На щастя, виправити це вдалося без операції. Коли я мала п’ять років, батьки помітили, що у мене проблеми зі слухом. У обох вухах лікарі знайшли тромби.  У 12 років у мене розвинулися груди і стегна, але місячних не було. Дівчата у класі розповідали про менструальні болі, а я їм тихо заздрила. Мама з татом заспокоювали, мовляв, у мене пізнє статеве дозрівання. У 16 років я занепокоїлась і вирішила обстежитись. Тоді й виявилася страшна правда», – каже Лаурен Кліфф.

У дівчини рідкісна вроджена патологія, яка називається синдромом Майєра-Рокітанського-Кюстера-Хаузера. Це означає, що в неї функціонують яєчники, але недостатньо розвинена піхва і немає матки. Саме це спричинило сколіоз та глухоту.

«Я не можу виносити дитину. Однак можу заморозити яйцеклітини і скористатися послугою сурогатного материнства, або всиновити малюка, – наголошує вона. – але тоді я думала. що ніколи не зможу створити родину, бо такою я нікому не потрібна і в мене почалася довга затяжна депресія. Я тримала свій діагноз у секреті  від друзів, і після того, як у 15 років вперше зайнялася сексом, почала використовувати дилататори, щоб розтягнути піхву. Після закінчення школи я почала працювати. Часто дивилась на вагітних жінок і заздрила їм. У 21 гнів вщух, і натомість я відчувала смуток. Я знала, що мені потрібно знайти щастя поза моїм станом, тому в жовтні 2015 року я поїхала в мандрівку в Австралію. Я досліджувала Велику океанську дорогу, збирала банани на фермі та займалася серфінгом. Протягом трьох місяців я знайомилася з новими людьми, і нікому не розповідала своєї історії. Тоді вперше за роки я відчула себе комфортно».

У грудні того ж року Лаурен повернулася додому на Балі. Вдома багато часу проводила з п’ятирічним племінником і знову почала думати про те, що не зможе народити. Аби відійти від важких думок, невдовзі запланувала поїздку а Азію.

«Я хотіла довести собі, що щастя для життя – це більше, ніж мати дитину, – наголошує дівчина. –  У 2016 році я познайомилася з Чарлі. Він був братом друга мого брата. Він сказав мені, що теж повернувся з подорожі, і запросив прогулятися. На першому побаченні розповів про дитячий будинок, до якого пішов добровольцем. Тоді я вперше відкрилась і розповіла про свою проблему, про те, що усиновлення може бути моїм єдиним варіантом мати дітей. Він мене прийняв такою, якою я є і я навчилася йому довіряти. З ним я не почувалася дивно чи ніяково. Ми стали парою і зараз живемо разом».

Лаурен та Чарлі намагаються максимально насолоджуватися життям. Вони об’їхали Індію, Шрі-Ланку, М’янму, Таїланд, Філіппіни та Балі.

«Я почала усвідомлювати, що мені не потрібна дитина, щоб відчути задоволення – я щаслива, коли разом з Чарлі. У січні 2018 року ми переїхали на Балі назавжди. Я планую заморозити свої яйцеклітини і коли ми вирішимо, що нам потрібна дитина, зможемо скористатись  ними. А поки що наш вибір – життя без дітей! І від цього ми не менш задоволені життям!» – каже дівчина • Більше цікавого у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *