Для чого закарпатки беруть прізвища чоловіків
Традиції – не завжди добре, скоріше, вони для того, аби їх ламати, змінювати. Та наші люди хочуть жити добре, але змін бояться. Це ми бачимо навіть під час виборів. Коли обирають старих мерів і старих депутатів, бо, мовляв, від них уже знаємо, чого чекати. І це – дуже погано, пише газета ЯСНО.
Так само в родинах. По-перше, для чого взагалі одружуватися, якщо люди краще почувається одні? Часто людям партнер лише заважає, гальмує на шляху до саморозвитку і це – одна з причин розлучень. А їх у нас ой як багато. Якщо не кожна друга, то кожна третя-четверта родина розпадається, однак, навіть навчені гірким досвідом, наші земляки, продовжують шукати нових партнерів і приводити дітям вітчимів та мачух. А випадки знущань над ними з боку чужих людей – теж непоодинокі. Пригадаймо хоча б нещодавнє вбивство вітчимом 10-річної дівчинки на Закарпатті. Або на Вінниччині, коли мачуха добила до смерті 6-річного хлопчика. А скільки зґвалтувань у родинах, де батько дітям нерідний! Скільки розбещень і скільки фізичних та психологічних знущань! По-друге. Наші люди люблять бути, як усі… тобто якщо у сестри, куми, подруги є чоловік, значить він потрібен і мені. Чому це погано? Бо така дівчина ладна вийти заміж будь-за кого… і терпіти від тієї людини будь-що… тільки б у хаті був хтось у штанах. Хоча сучасна жінка здатна вільно прижити без партнера, навіть якщо в неї є діти. Усе інше – стереотипи, не більше.
Але повернемось до прізвищ? Для чого жінки беруть прізвище чоловіка і потім довго змінюють документи. Це ж часто не лише один паспорт потрібно міняти. Але й посвідчення водія. Пенсійну картку, індикаційний код, університетський диплом та багато іншого. Це – маса зайвого клопоту! А дітей на кого записувати, спитаєте ви… На батька. Чому мати не може залишатися з власним прізвищем, а діти – носити прізвище батька? Деякі родини так роблять уже давно і нічого.. «Якщо ви хочете міцну родину, маєте мати спільне прізвище!» – кричать старі бабусі. Не правда! Міцність родини залежить від спільних інтересів, а не від спільного прізвища! Це все – не більше, ніж пережитки минулого.
Тим не менше, в Україні понад 80% жінок при одруженні беруть прізвище чоловіка. І така тенденція не тільки у нас! Статистика свідчить, що так само роблять близько 70% американок і цілих 90% британок… Загалом у світі близько 85% жінок віком від 18 до 30 років також дотримуються цієї традиції.
Звідки ж пішла така незрозуміла звичка? Науковець Павло Чучка у своїй праці «Глобальні, національні та регіональні ознаки українських прізвищ» зазначив, що вперше родове прізвище було зафіксовано у 1068 році в Північній Італії, звідки така традиція поширилася на інші європейські країни. Із початку XII століття в Англії жінки успадковують прізвище чоловіка. І аж до кінця XIX століття жінки в шлюбі поступалися всім майном та правами на дітей чоловікам. Юридично й фінансово вони залежали від чоловіка.
Тож може досить українкам залежати від чоловіків? • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост
