Чому закарпатці бояться нечистої сили

Закарпатці  – люди надзвичайно забобонні. Досі багатьох переслідують різні потойбічні страхи, досі в деяких селах виконуються не зовсім зрозуміли обряди. Тож від чого найбільше боялися наші пращури? Як ставились до покійників? Чому лаяли і проклинали інших?  Про це та інше газета «ЯСНО» розповів етнограф, дослідник демонології та народної магії Василь КОРОЛЬ.

Хто міг народитися одразу із двома душами

Упирями вважали людей непростих, які мали контакт із нечистою силою. Таких часто називали дводушниками, упирями. Але відьмою або упирем можна було й народитися. За життя про це людина могла навіть не підозрювати, а ставати такою після смерті. Тоді вона ходила поміж живими і шкодила їм. Тому люди намагалися їх знешкодити. Цікавою є легенда про упиря, яку мені вдалося записати нещодавно в селищі Ясіня. Передає її вам мовою оригіналу: «Мав хлопец дівчину, тай возьмили його в армію, то давно брали на довго. А дівчина ся залюбила, але хлопец пішов у армію та мусіла ся віддавати хто брав. Но тай уже було весіллє уже за другого ся віддавала. Тай раз приїхав тот її наречений, а тот тото був опирь, але я вже тепер таке не чую аби десь казали. Шо тот її перший наречений був опирь, та вмер десь там в катунах, відтак прилітає на кони, а вна віддаєсьи, тай каже їй: «Ходи зо мнов». «Но та куди, бо я ся віддаю, вже за другого, тебе не було, я мушу віддаватися». «Тікаймо». А їй подарили були звій полотна, а то коло неї було тай вона з тим пішла. Тай сіли на конє полетіли, всі ждут, нема тай нема, всі шукают, нема нігде. Прилітає хлопец на цвинтар, тай каже їй лізь на перед  у яму. А вна каже: «Йой бітко шмагренько, та лізь ти наперед, я зараз залізу». Тай вона борш тото полотно розмотала та прив’язала до яблінки аде там на цвинтарі, тай давай тікати відти, напудилася вже. Прибігає у хату якус, там була колоу у цвинтарі хата, така порожна шо не було нічого лиш кури в хаті були. Тай вона борщі залізла, а там лежить чоловік мертвий на валубі, а вна на піч вілізла. А там була жердка, тай там на печи сидить, тай тот тьих, тьих тото полотно а вна не йде, а він за нев. Тай то він лиш до якихось часів може бути, має силу ходити. Тай она там на печи, а тот прийшов під двері, тай каже: «Пусти мертвий мертвого мемо ловити живого». А сесь із валуби встає, а там були якісь лишки висіли, а вна усе у того мертвого верже лишков, а тот упаде. Но та так доти метала тото, доти метала тай тот не годен бов зайти у хату, бо тот мусів го пустити. Но тай уже прийшло, бо там були кури, тай вона віметала всі лишки, вже не було нічого. Та напудилася але там були кури, тай когут запіяв, та мертвий упав на валубу, тай і всьо. Но тай вона, сирота, вже стала днина, та вна не знала вертатися, та хто знає коли, тай як приблудилася дома» • Більше новин читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост