Чи завжди треба закарпатцям вірити написаному в Інтернеті
Чому наші земляки дозволяють себе водити за ніс, чому не перевіряють інформацію і вірять усьому написаному? Чому не дивляться на профілі коментаторів? Чому, врешті-решт, самі замовники вдаються до таких хитрощів? Бо вірять у наївність читачів… У жодній газеті такі махінації про пройшли б, адже там за слова відповідає як сам автор, так і вся редакція. А в Інтернеті, якщо вже почалися якісь проблеми і людину запідозрили у нечесній грі, відгук можна одним дотиком видалити… Та й за брехню в соцмережах не карають нікого, тому безвідповідальність і бере гору, пише газета ЯСНО.
Більше того, соціальні мережі наразі – головна арена дезінформації, потужні інструменти для створення “фейкових новин”, щоб придушити якісні новинні видання.
Крім того, завдяки таким публікаторам чи б то блогерам, люди перестають вірити й журналістам, які подають достовірну й перевірену інформацію. І це вже – зворотний бік питання, коли недовіра виявляється зовсім не до тих, до кого потрібно. Маніпулювання інформацією – не досягнення доби Інтернету. Адже все, як то кажуть нове, це – давно забуте старе. Перший зафіксований випадок дезінформації відноситься до давньоримського періоду, коли полководець Марк Антоній зустрів єгипетську царицю Клеопатру. Тоді його політичний ворог Октавіан розпочав наклепницьку кампанію проти нього з короткими, гострими гаслами, написаними на монетах. Злочинець став першим римським імператором, і фальшиві новини дозволили Октавіану перемогти. Як не прикро, нині нерідко бачимо те ж саме, що було ще до нашої ери. Однак тоді це подіяло в рамках вузького кола людей. Нині ж дезінформація ставиться на масовий конвеєр • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост
