У нас зі свекрухою 12 років ішла війна за серце Івана. Нещодавно виставила мене з дітьми за поріг, бо знайшла йому іншу

Мій чоловік – людина непогана, але повністю психологічно залежна від матері. Що вона скаже – те він і робить. А Катерина Антонівна – жінка зла, власна і ніколи не давала нам спокою • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

Її одразу не влаштувало те, що я – не із багатої родини, але чомусь дозволила Івану одружитися зв мною. Жили ми з нею, бо своє житло купити не мали з чого, а моїх батьків ще 5 дітей, молодших за мене залишилося. Перепочинку свекруха не давала мені ніколи. Сама завжди жила у власне задоволення, а мене ганяла, як кобилу.

Із чоловіком, батьком Івана, вони давно розлучилися, тож час від часу свекруха приводила собі все нових і нових коханців. Я не мала права нічого казати, живемо ж на її території. Але мені не подобався стиль її життя.  Потім із різницею у два роки у нас народилися дві доньки і дівчата ставали свідками гулянок бабусі. Я намагалася якось це їм пояснювати, на скільки вистачало фантазії, бо вони завжди питання задавали, хто це у нас, чому в одних трусах ходить та інші.

Як тільки діти пішли в садочок, я вийшла на роботу. Іван же, звільнився, мовляв, йому важко… Так і сидить вдома до цих пір…. Ніби шукає нову роботу… та насправді пиячить із коханцями матері та своїми дружками.

Я ж тягну на собі все домашнє господарство, влаштувалася на підробіток прибирати вечорами у кафе, бо з однієї зарплатні навіть продукти купити важко, а діткам ще й одяг треба, і якісь іграшки, і багато чого…

Тим не менше, вдома на життя ніколи нікому я не нарікала, навіть подруги не нали, що сплю по дві години, аби все встигнути • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост