7 липня святкуємо Різдво Івана Хрестителя
Іван Хреститель — найбільший християнський святий після Діви Марії. Про нього Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав пророк, більший від Івана Хрестителя» (Лк. 7:28). Іван Хреститель прославляється Церквою, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас».
Різдво Івана Хрестителя, яке Церква східного обряду, що живе за Старим стилем, відзначає 7 липня, – це найбільший з усіх празників св. Івана Хрестителя. Як свято його зачаття, так і цей празник уже був знаний у IV ст. Науки на цей празник маємо від свв. Івана Золотоустого, Амвросія і Августина. Цей останній у своїй проповіді цього дня каже: «Сьогодні святкуємо день різдва св. Івана. Це – честь, якої не має ні один святий. У всьому християнському світі є назначений і пошанований тільки день Різдва Господа і св. Івана». Св. Августин не згадує тут про празник Різдва Божої Матері, бо в тому часі цього свята ще не було. На християнському Заході празник Різдва св. Івана Предтечі находиться в найдавнішому календарі північноафриканської Церкви з V ст, пише kyrios.org.ua
(Нерідко можна почути, як цю церковну урочистість іменують не інакше, як “свято Івана Купала”. Разом з тим це – прадавнє і суто язичницьке святкування, що з християнством насправді не має нічого спільного.)
За старозавітнім вченням, перед приходом Месії повинен явитись його попередник – предтеча, яким, у відповідності з пророцтвом Малахії (Мал. 4:5), вважається пророк Ілля.
В християнстві вчення про провісника Спасителя-Месії – Ісуса Христа – пов’язане з образом пророка Івана Хрестителя, який відновив і продовжив служіння св. Іллі. Як оповідає Євангеліє, Сам Ісус назвав Івана “Ілля він, що має прийти” (Мт. 11:14).
Коли Івану виповнилось 30 років, він почав проповідувати в Іудейській пустелі, а далі – в околицях ріки Йордан. Він суворо викривав пороки і вади тогочасного тамтешнього суспільства і закликав людей до щирого покаяння і навернення, сповіщаючи про швидке пришестя Месії. Його зовнішній вигляд також відповідав описам вигляду пророка Іллі: він носив одяг з верблюжого волосу, підперезаний шкіряним ременем, а їжею йому служили сарана і дикий мед (Мк. 1:10-16).
Проповідь Івана була – у владі і ознаках Святого Духа – настільки сильною і переконливою, що скоро навколо нього стали збиратись учні, які заснували общину його послідовників. Зовнішнім знаком покаяння і духовного оновлення Іван вибрав добре відомий тодішнім іудеям старозавітній обряд хрещення – омиття у воді і занурення у неї (звідси і його ім’я – Хреститель).
Прийняти хрещення від нього прийшов і Ісус з Назарету, про місію і чесноти Якого, як Месії, сповіщав у своїй проповіді Іван (Мт. 3:14-15). Тим самим Іван Предтеча, котрий виконував роль своєрідного з’єднувального “містка” поміж Старим і Новим Завітами, проклав шлях служінню і вченню Ісуса Христа. А затим – діяльності заснованої Ним новозавітньої соборної Вселенської Церкви Сходу і Заходу. Тобто у такий спосіб шлях до входження у лоно вибраного Божого народу та, відповідно, Господнього благословення і спасіння був відкритий і для представників усіх багаточисельних язичницьких етносів, рас і племен. Щоб таким чином, урешті-решт, змогла благословенно отримати Господнє “спасіння” вельми значна – “повна кількість язичників”:починаючи від Близького Сходу “та аж до останнього краю землі”, разом з якими й “увесь Ізраїль спасеться” (Рим. 11:11,25,26; Діян. 1:8).
У свято Різдва Івана Хрестителя – за заступництвом цього святого Господнього Предтечі – просімо у всемогутнього й премилосердного Бога, щоб Він обдарував усіх нас тими необхідними ласками, які потребуємо для очищення, освячення і спасіння наших безсмертних душ.
У т. ч. “щоб усі” воістинуучні й послідовники Христа “були єдине” (Ін. 17:21) – “в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську” (Фил. 1:27),а у різних християнських громадах і спільнотах неодмінно пильнували й належно дбали про постійне відродження, віднову і зростання їхніх членів у дарах і плодах духовних. Аби вони, зокрема, наочно й переконливо проявлялися в їхній “проповіді Євангелія всьому творінню” та свідченні ними Божої любові, величі і слави.
Тобто, як наголошував Сам Ісус, цих – правдиво й активно “віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм [бо перебуватимуть під потужним захистом і покровом Божим], покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові” (Мк. 16:15,17,18). Й серед них “і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старші ваші сновидіннями наставлені будуть” (Діян. 2:17).
А також, щоби Господь, потужно зливши і “Духа Святого сповнивши”, масштабно відродив і наділив Свою істинну – різнобарвну й соборно-єдину Христову Церкву на Сході і Заході цим благословенним і благодатним духом, силою та практично-послідовним служінням свв. пророків Іллі та Івана Хрестителя. Аби неспростовно й успішно викривати і протистояти в суспільстві всілякому ідолопоклонству, поганству і окультизму, квазі-релігійному фарисейству (лицемірству), огидному збоченню – в т. ч. гендерно-содомському, а також екологічному і різному ін. – та беззаконню, агресії, нетерпимості й ворожнечі та людиноненависті, будь-якій несправедливості (соціальній тощо) і неправді.
І в їх числі – майже всевладдю прогнило-беззаконної вітчизняної системи кланового олігархату і (ледь не) всезагальної корупції. Та, захищаючи і зміцнюючи персональну й суспільну мораль та інституцію традиційної сім’ї і родинні цінності тощо, щоб “багатьох” людей “навернути до Господа Бога їхнього” і “щоб навернути серця батьків до дітей [та дітей – до батьків], і непокірних – до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений” (Лк. 1:15-17).
Цього разу – вже для, судячи з усього, скоро грядущого Другого, у всій Його славі і силі, – тріумфального пришестя на землю Царя царів і Верховного Праведного Судді Ісуса Христа та, відповідно, “перед настанням [Його судного] дня Господнього, великого і страшного” (Мал. 4:5). Тим паче, що ось нині ясно й переконливо досвідчуємо, як надзвичайно диявольсько-демонічна “ось, темрява землю вкриває, а морок – народи” (Іс. 60:2). Й тому настало чимале “горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу” (Одкр. 12:12).
(І в цьому сенсі вельми показовим є, зокрема, той факт, що наприкінці лютого 2022 р. вкрай озвіріло-сатанинська кремлівська верхівка розв’язала новий і значно масштабніший та криваво-руйнівний і нищівний виток своєї збройної агресії проти України…)
Тоді “і буде: всякий, хто [вчасно й у щирому покаянні та смиренно-скрушеному дусі і благоговінні] прикличе ім’я Господнє [Ісуса Христа], спасеться”. Бо тоді Ісус Своїм Святим Духом увійде до його серця й розуму і житиме там та провадитиме по життю. Й саме у правдивій й соборно-єдиній Церкві Божій і “буде спасіння, як [про це] сказав Господь” (Іоїл 2:32; Іс. 66:2).
І, як каже і обіцяє Господь, напередодні того часу, як уже вдруге “прийде Бажаний усіма народами” – Христос-Месія, ось “Я потрясу всі народи, море і сушу”, а також “потрясу Я небо і землю; і скину престоли царств, і знищу силу царств язичницьких, перекину колісниці й тих, що сидять на них, і скинуті будуть коні і вершники їх, один мечем іншого” (Аґ. 2: 6,7,21,22).
І, як іще Він наголошує, в перебігу цього – згаданого вище – судного “дня Господнього, великого і страшного” теж “і ви”, спасенні і праведні, “що благоговієте перед ім’ям [і словом] Моїм”, судитимете “і будете топтати нечестивих [і беззаконних], бо вони будуть порохом під стопами ніг ваших у той день, який Я сотворю, – говорить Господь Саваот” (Мал. 4:2,3).
“Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!” (Одкр. 22:20).
