Мав відстрочку від мобілізації, але пішов добровольцем на фронт. Історія військового 101-ї бригади Романа Сенишина

Військовий 101-ої окремої бригади територіальної оборони Роман Сенишин мав відстрочку від мобілізації, але пішов добровольцем на фронт. Чоловік працював вчителем історії в школі та спортивним журналістом.

Придбай журнал Впливові люди Закарпаття. ТОП-100. м.Ужгород, пл.Корятовича, Центральний ринок, газетний лоток

З початком повномасштабної війни Росії проти України записався до тероборони та поїхав у зону бойових дій. Суспільне поспілкувалося з військовим, який зараз перебуває на лікуванні на Закарпатті у військовому госпіталі.

Роман Сенишин на службу до тероборони він приїхав 2 березня, до військкомату прийшов добровольцем на початку повномасштабної війни.

“Якщо це війна, то кожен чоловік має виконати свій обов’язок, як прописано у Конституції захищати територіальну цілісність своєї держави. Дізнався в знайомого, що тут в нас формується бригада ТрО і пішов туди, щоб мене записали у роту контрдиверсійної боротьби. З 2 березня розпочалася моя служба в лавах Збройних сил України”, — розповів Роман.

Півтора місяця, за словами військового, тривало навчання.

“Більшість людей, які туди прийшли — це були добровольці, які не мали строкової служби в ЗСУ. Фактично з нуля ми готувалися, як розбирати автомат, як заряджати, бойові лінії. Звичайно, ми ходили на полігон і вчилися стріляти і багато інших речей, які потрібно знати військовому”, — сказав Роман Сенишин.

За словами військового, після навчань усю бригаду ТрО відправили у зону бойових дій у Донецьку область. “Для кожного, я думаю, це найважче — це перше бойове завдання, коли йдеш на нього треба перебороти страх свій, адже це досить складно, справитися з ним. Звичайно, важко було пережити втрати колег, бійців, які з тобою були поряд і, фактично, в першому бойовому завданні наша рота втратила найкращих бійців, які були нашими інструкторами, на жаль, поклали голови під час початку нашої служби в ЗСУ”.

Зараз чоловік перебуває в Ужгороді на лікуванні у військовому госпіталі.

“Після місяця служби у зоні бойових дій нас перевели в Золотоношу, і вже звідти в мене була біль така в нозі. Постійно приймав знеболювальні, це в мене стара травма. Я написав рапорт на лікування, приїхав в Ужгород, тут мені зробили операцію, замінили кульшовий суглоб. Зараз я проходжу лікування і, відповідно, військово-лікарську комісію: чи продовжу я службу в армії, чи на цьому закінчиться моя військова кар’єра”.

Військовий розповів: його рідні найбільше переживали, коли з ним кілька днів не було зв’язку. Одразу після приїзду до Ужгорода Роман прийшов в садочок за дочкою.

“Це чуттєві моменти та емоційні для всіх. Ми однозначно мусимо перемогти в нас іншого варіанта немає. Ми бачимо, що це дійсно геноцид, що основна мета путінського режиму — це знищити Україну, українців, як націю, зламати їх. Але нехай навіть не думають, що таке можливе, ми мусимо перемогти, в нас іншого варіанту просто нема”.

ЗакарпатПост