Не я б’ю – верба б’є: закарпатці відзначають свято Входу Господнього в Єрусалим
У Вербну неділю всі християни відзначають вхід Ісуса Христа в Єрусалим. За описами у Євангеліях, народ зустрічає його як царя і кидає йому під ноги пальмові листки.
Урочистий вхід Ісуса Христа в Єрусалим знаменував собою безпосереднє наближення Його Страстей і смерті на хресті. Люди, які його вітали, кидали на дорогу плащі та зелені галузки пальм, вигукуючи: «Осанна Синові Давида!».
Урочистий в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим описаний у всіх Євангеліях. Цій події всі вони надають особливого значення. Літургія Вербної неділі також згадує як радісні моменти процесії з пальмами, так і про Страсті Господні. Цим церква підкреслює, що тріумф Христа і його жертва завжди нерозривно пов’язані.
Багатьма мовами світу цей день має назву Пальмова неділя. Однак на слов’янських територіях, де пальми не ростуть, а весна настає з цвітінням верб, пальмові гілки люди замінили вербними, які починають зеленіти і цвісти. Також Вербну неділю в деяких регіонах України називають Квітною неділею.
Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: «Не я б’ю — верба б’є. За тиждень Великдень!».
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть най дрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.
Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше на весні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою — «щоб нечисть не чіплялася до тварин». Більше того, викидають гілля свяченої верби на двір під час граду — «щоб град зупинився».