Чому Путін і Медведєв проігнорували інавгурацію Януковича

[Total: 0    Average: 0/5]

Російське керівництво в особі президента РФ Дмитра Медведєва і прем`єр-міністра Володимира Путіна не прибули на інавгурацію новообраного президента України Віктора Януковича, відправивши з Москви офіційну делегацію на чолі з головою Держдуми Борисом Гризловим. Чому Путін і Медведєв проігнорували вступ до посади Януковича, який демонстрував свої проросійські погляди, ми запитали у російських і українських експертів.

Станіслав Белковський, директор Інституту національної стратегії (Росія):

ОБИДВА ВОЛІЛИ Б БАЧИТИ ПРЕЗИДЕНТОМ ТИМОШЕНКО

Насправді, всупереч поширеній міфології, ні Путін, ні Медведєв не підтримували Януковича на президентських виборах. Вони воліли б бачити президентом Юлію Тимошенко. З трьох причин.

Перша. Сьогодні в Кремлі Янукович вважається слабким і непослідовним політиком, в ньому були два етапи розчарувань. Перший етап – 2004 рік, коли, на думку кремлівських керівників, він віддав президентську посаду, яка була у нього в кишені, без бою. Другий – 2007 рік, коли так само, без будь-яких юридичних підстав Янукович пішов на дострокові парламентські вибори, які фактично програв, і втратив владу. Власне, для Кремля Янукович ніколи не був особливо “своїм”. Він був висунутий в 2004 році тими людьми, яким Кремль абсолютно довіряв в питаннях української політики, і, в першу чергу, Віктором Медведчуком, який був і залишається для Кремля основним експертом щодо України і української політики і який є близьким другом і Путіна, і Медведєва. Це накладає відбиток на їх взаємини і на вплив Медведчука на українську політику Кремля.

Друга причина полягає в тому, що вже два роки тому Путін домовився з Тимошенко про бізнес, що для нього є найголовнішим у житті. А прихід Януковича зумовлює хоч би частковий перегляд досягнутих домовленостей. Зрозуміло, що в команді Януковича є люди, які хочуть повернутися на газовий ринок як гравці. Один з них став учора керівником Адміністрації президента (Сергій Льовочкін. – Авт.). Навряд чи вони залишать все, як було. Звичайно, вони захочуть щось змінити, а будь-які зміни – це новий головний біль, якого сьогодні ні Газпром, ні Кремль, ні Путін не хотіли б.

Причина номер три полягає в тому, що в разі перемоги Юлії Тимошенко, вся влада в Україні консолідувалася б в одних руках, Тимошенко стала б фактично і президентом, і прем`єр-міністром водночас. Адже якби прем`єром став Турчинов, фактично його повноваження були б у руках президента. А для Кремля дуже зручно домовлятися з режимами, де за все відповідає і ухвалює всі рішення одна людина. А тепер Москві доводиться вибудовувати відносини з кількома політичними силами, що болісно і незручно.

З цих трьох причин Кремль так симпатизував Тимошенко. Ніякої активної підтримки, зрозуміло, не було. Але вони тримали за Тимошенко кулаки. І тут знов була важлива роль Медведчука, який впродовж останніх чотирьох років був основним лобістом і адвокатом Юлії Тимошенко в Москві. І якщо Тимошенко потоваришувала з російськими лідерами, якщо вона стала їх бізнес-партнером, то не в останню чергу завдяки Віктору Медведчуку.

Кремль без захвату сприйняв перемогу Януковича, що і проявилося в рівні делегації. Все це не залишилося незрозумілим і непоміченим командою Януковича. І, мені здається, не випадково в його інавгураційній промові з`явилася фраза, яка звучала як відвертий виклик главі російської делегації Борису Гризлову: “Парламент – місце для дискусії”. (Гризлов відомий фразою: “Парламент – це не місце для дискусії”).

Наразі Кремль чекатиме формування нового уряду. Юлія Тимошенко посилає сигнал, що, можливо, їй вдасться утриматися на посаді прем`єра, і тому не потрібно поспішати щось змінювати у взаєминах з українською виконавчою владою. Той же Медведчук (якого Кремль запропонував неофіційно Януковичу призначити основним комунікатором між Росією і Україною), у свою чергу, посилає Кремлю сигнал про те, що, можливо, буде створена велика коаліція між ПР і БЮТ, і тому теж не треба поспішати ухвалювати нові рішення.

Так чи інакше, Кремль чекає, поки стане остаточно зрозумілою конфігурація нової парламентської більшості та склад нового уряду України. Якщо Віктору Януковичу вдасться сформувати свій уряд, а Юлія Тимошенко піде в опозицію, то Кремлю доведеться працюватиме з новим урядом і Януковичем і брати до уваги позицію нового українського президента. Якщо Тимошенко вдасться зачепитися за владу, вона як і раніше залишиться для Кремля основним контрагентом, а Янукович буде на периферії кремлівської уваги.

Михайло Погребінський, директор Центру політичних досліджень і конфліктології:

ДЛЯ ЯНУКОВИЧА ДОСТАТНЬО БУЛО КИРИЛА

Медведєв не їздив на інавгурацію і до інших президентів за весь час перебування на посаді. І Путін теж. Це традиція. Скоріше, було б дивно, якби вони приїхали. Це по-перше.

По-друге, приїхав патріарх Кирило. Два великих гостя з Москви – це забагато для Януковича. Вистачить одного.

Жодна перша особа Великої двадцятки не приїхала, чому мав приїжджати Медведєв? Із США приїхала навіть не третя особа, а п`ята.

Що стосується першого візиту Януковича до Брюсселя… Це добре відома людина для російських керівників. З ним у них старі добрі відносини. Є домовленість в першу декаду березня побувати в Москві, а на 1 березня запропонували приїхати до Брюсселя, навіщо ламати графік, відмовлятися або просити аудієнції у Кремля раніше березня?

Янукович був обраний переважно голосами Сходу і Півдня України. Але, так чи інакше, йому хочеться бути президентом всієї України. І він розуміє, що єдиний шлях – дати зрозуміти Заходу і Центру країни, які голосували за Тимошенко, що він не дивиться в один бік. Поїхати спочатку до Брюсселя – це додатковий елемент просування на захід України.

Ігор Чубайс, доктор філософських наук, директор Центру з вивчення Росії (РФ):

РОСІЯ ГОТУЄ СВЯТКУВАННЯ ПЕРЕМОГИ З БІЛ-БОРДАМИ СТАЛІНА

Відносини зіпсовані так грунтовно, що за раз їх не виправити. Я вважаю, що конфлікт між Росією і Україною був переважно через дії російського керівництва. Але сварки так легко не проходять, і за допущені помилки доводиться платити. Звідси і така поведінка Кремля.

Російська делегація на чолі з Гризловим показова – немає присутності російського керівництва на вищому рівні. Хоча всі спостерігачі, європейські і країн СНД, підтвердили, що вибори в Україні були зразкові. Легітимність президента не викликає сумнівів. І така величезна сусідня країна, як Росія, могла бути представлена на більш високому рівні.

Візит до Брюсселя спрямований не стільки на сам Брюссель, скільки на те, щоб виборці Тимошенко якось заспокоїлися, щоб працювати на консенсус і згоду в українському суспільстві. З погляду політичної тактики і стратегії, це цілком можна зрозуміти.

Можна припустити, що в близькому майбутньому відносини поліпшуватимуться. Хоча це тільки один із сценаріїв. Тому що Росії вдалося посваритися майже з усіма сусідами. Я б дуже хотів, щоб вдалося відновити відносини з Україною. Хотілося б, щоб багато з того, що робив Віктор Ющенко, було продовжено. Зокрема, було заявлено, що готується суд над радянською системою, над сталінщиною, міжнародний трибунал типу Нюрнберзького процесу. Я як громадянин Росії можу сказати, що це було б дуже важливим політичним кроком, якби Віктор Янукович підтримав цю акцію, це було б очищенням і для України, і для Росії, і для всіх, хто перехворів на цю тяжку страшну хворобу, від якої ми не так швидко зможемо отямитися. Прощання із сталінщиною відбулося в Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині та ін. І ці країни вже є членами ЄС, вони успішніші.

А у нас напередодні ювілею Перемоги оголошено, що в Москві буде така жахлива акція, як вивішування біл-бордів з портретами Сталіна. Найстрашніша спекуляція, яка тільки може бути, – це спекуляція на Перемозі. Заслугу Перемоги мільйонів людей (росіян, українців, представників інших національностей) приписувати Сталіну – це просто політичний цинізм, це неприйнятно.

Сергій Міхєєв, заступник директора Центру політичних технологій (РФ):

ЯНУКОВИЧА ЗАПРОШУВАЛИ ДО МОСКВИ, А ВІН ЇДЕ ДО БРЮССЕЛЯ

По-перше, у кремлівського керівництва було багато справ у Росії. А по-друге, Янукович сказав, що перший візит буде до Брюсселя, а не до Москви, хоча його запрошували до Москви.

Я б не став надавати всім цим символам надто великого значення. Як відомо, президент Ющенко свій перший візит зробив до Москви, проте до потепління відносин це врешті не привело.

З приходом Януковича з російсько-українських відносин піде надмірна ідеологізація. Просто тому що, якби навіть Янукович і хотів щось ідеологізувати, то не зміг би, це не його коник. Ідеології стане менший, стане менше з`ясувань історичних подробиць: що було першим – курка чи яйце, хто в усьому винен і хто кому нашкодив. Ці питання підуть, і відносини стануть спокійнішими, а отже, прагматичнішими і діловими.

Незважаючи, що Путін і Медведєв не приїхали, у Москви відкриваються нові можливості. Тому що з Ющенком останні кілька років Кремль був не готовий спілкуватися. Тепер Москва відкрита для конструктивнішого партнерства.

Сергій Соболєв, народний депутат (БЮТ):

ЗА ЯНУКОВИЧА ЗНОВУ БУДУТЬ ПРОКЛАДКИ У ВИГЛЯДІ РОСУКРЕНЕРГО

Я думаю, що Путін і Медведєв делегували на цю інавгурацію Кирила. Присягу на вірність генерал-губернатор приймав саме в Києво-Печерській Лаврі, що є безпрецедентним. Я б ще міг зрозуміти, якби настоятель Української православної церкви Московського патріархату відправив цей молебень, а коли це робить представник іншої країни… Представництво Путіна і Медведєва було забезпечене, тільки в іншій формі.

 На жаль, російсько-українські відносини при президентові Януковичі будуватимуться так само, як це було під час його прем`єрства. Знову будуть “прокладки” у вигляді «РосУкрЕнерго» і інших структур, які в швейцарських кантонах або на островах Мен відкладатимуть досягнення взаємних розрахунків. Думаю, багато що залежатиме від того, чи залишиться Тимошенко прем`єром. Якщо так, то російсько-українські відносини і далі будуть рівноправними і взаємовигідними.

Борис Тарасюк, міністр закордонних справ України в 1998–2000, 2005–2006 рр., народний депутат (НУ–НС):

ЯНУКОВИЧ НАМАГАЄТЬСЯ ПЕРЕКОНАТИ МОСКВУ, ЩО ВІН СВІЙ У ДОШКУ

Протокол у міжнародних відносинах – це політика жестів. У даному випадку, очевидно, це жест, який показує ставлення керівництва Росії до новообраного президента. Можливо, це пов`язано з тим, що перший візит Янукович вирішив зробити не до Москви, як там чекали, а до Брюсселя. 5 років тому свій перший візит як президент Ющенко, на диво всім, зробив саме до Москви.

Ця безпринципна поява і напучення російського патріарха новообраному Президенту України я взагалі не можу зрозуміти.

І попередня діяльність Януковича, і діяльність як лідера опозиції, і перші кроки свідчать про те, що він намагається переконати Москву, що він “свій в дошку”: і щодо Чорноморського флоту, і щодо визнання Абхазії і Південної Осетії, і щодо газотранспортного консорціуму, і російської мови як другої державної, і щодо ЄЕП, давно забутого в Росії.

Це йтиме врозріз із стратегією на наше членство в ЄС, тим більше в НАТО. Очевидно, нас чекають складні часи. Хоча ЄС свій крок назустріч Україні зробив, затвердивши вчорашню резолюцію. Тепер очікуються певні кроки з боку Януковича. Що він говоритиме на виправдання щодо внесених його депутатами до Верховної Ради законопроектів про денонсацію Договору про реадмісію, безвізовий режим, я не уявляю.

Оксана Охрімчук, журналіст (Москва – Київ):

ЯНУКОВИЧ ПРИРЕЧЕНИЙ АБО СТАТИ ЧЕРГОВИМ «АНТИРОСІЙСЬКИМ» ПОЛІТИКОМ, АБО ВТРАТИТИ ВЛАДУ

Вся ця інтрига з візитом Медведєва (Путіна) почалася ще до інавгурації. Президент Росії в якійсь дивній манері висловив свою готовність вітати українського колегу, обставивши свій можливий візит якимись умовами. Щось на зразок: якщо у вас буде гарна погода і не буде ніяких провокацій (?), то привітаю особисто, якщо ні – пришлю когось дрібнішого. Ну це просто хамство – як таке ще назвати?

За цією позою, звісно, читається ставлення Медведева до новообраного президента країни, що є стратегічним партнером Росії.

Якби він або Путін з’явилися в Києві, то це означало б, що напругам в двосторонніх відносинах настав кінець, що проблем більше не буде і що по суті – Росія стає в один ряд з Україною, тобто починає будувати демократичне суспільство (допускати розвиток партій, політичну конкуренцію, свободу слова тощо). А цього не може бути в принципі.

Звичайно ж, для московської пари найкращим варіантом президенства в Україні був би Ющенко. Політично на нього можна було гнати що завгодно, а двосторонній бізнес тим часом будувався незалежно від нього. Тепер же доведеться розриватися між проявами любові до «проросійського» Януковича і необхідністю підтримувати в Україні образ зовнішнього ворога.

У януковичів, звісно, ці витівки Медведєва викликали певне роздратування. Звідси і відверто знущальна фраза українського президента в його інавгураційній промові, адресована тільки російському керівництву (в Україні її не зрозуміли) про роль парламенту. А також його намір відвідати спочатку Брюссель, а потім Москву. Ці хитрощі Януковича, до речі, вигідні і для Кремля, адже росіяни повинні бачити, що в кожному хохолові, незалежно від його обіцянок – сидить Мазепа. І мірою сил не любити їх мазепинську державу з її спробами будувати демократію і захищати громадянські свободи.

Янукович приречений або стати черговим «антиросійським», в розумінні Москви, політиком, або втратити владу.

Опитувала Ганна Ященко

unian.net

Comments are closed.