Ужгород: Ритуальщики “святкують” на гірких сльозах рідних померлих…
У наш час цілеспрямовані та винахідливі люди намагаються здерти шкуру навіть з ще не впійманого ведмедя, не говорячи вже за впійманого і бездиханного. Заробити на всьому і з усього шляхом хабарництва, хитрощів, відвертої брехні, вивертів, акторського мистецтва, шахрайства і т. д. і т. п. Довго перелічувати.
Бізнес є різних видів, є прибутковий і збитковий, успішний і занедбаний, популярний і не дуже. Бізнес є змінний і постійний, тимчасовий і безперервний. Останній – найцікавіший і найприбутковіший. До одного з різновидів безперервного бізнесу відноситься один усім знайомий і неприємний підвид ритуальних обрядів – похорон. Те, що на похорон витрачається купа грошей – це загальновідомий факт, але те, куди ці гроші ідуть, до яких саме кишень – цікаве питання.
Подібними організаційними питаннями у місті Ужгороді займається похоронне бюро, що знаходиться на кладовищі “Кальварія”, біля центру міста. Саме це бюро є основним у місті з організації ритуальних дій від купівлі труни і до самого поховання. Послуги бюро обходяться в середньому 2000 гривень +/- залежно від різновиду аксесуарів за вибором клієнта. У ці послуги входять: труна і все до неї, хрест з надписом, прощання в ритуальному залі, автобус, викопування ями на кладовищі місцевими працівниками, опускання гробу, закопування. Все інше: священик, поминальна служба, – окремі витрати.
Але є ряд дій, за які “потрібно” платити “обов’язково/за бажанням”. Наприклад, послуги місцевого моргу, який повинен займатися утриманням небіжчика, одяганням його і видачею рідним у день похорону, нібито безкоштовно (державна установа), насправді є зовсім не безкоштовними. Лікар особисто просить на руки як мінімум 200 гривень за те, щоб “все пройшло нормально і без ускладнень”, медсестра просить від 80 гривень, щоб “нормально одягти” небіжчика.
І Лікар і медсестра кладуть ці гроші у кишеню і з посмішкою на обличчі запевняють, що “все буде добре”. Що це таке? Пожертвування чи хабар? Виясняти не стали, аби “все буде добре” дійсно пройшло “добре”. На загальновідомому кладовищі “Барвінок” місцеві працівники (робота яких входить до оплачених послуг похоронного бюро) вимагають 400 гривень нібито за велику роботу – викопування і закопування ями. Скоріше за все, вони користуються остовпілою поведінкою засмучених людей, які б запросто витягли таку “незначну” суму з гаманця і з великого горя віддячили чотирьох молодиків. А ті, в свою чергу, із задоволенням провели б залишок дня “на ура” під горілочку. До речі, якщо показати зухвальцям квитанцію виплат з похоронного бюро і перелік послуг, які в нього входять, бажаючі отримати на сто грам, поспіхом тікають, запевняючи, що їм нічого не треба. От такі неприємні ситуації виникають: достовірний приклад того, як хочуть заробити на небіжчиках або як використовують людське горе у своїх цілях.
Далеко не всі здатні заплатити подібну суму на рівному місці, а дехто платить з остраху, що ставлення і обслуговування буде незадовільним.
Не потрібно “вестися” на подібні “авантюри” і забувати про обачність. А то здеруть удвічі більше дозволеного і будуть “святкувати” на чиїхось гірких сльозах.
Світлана Оксіюк, “Вся Закарпатська Правда”