Інна Конар: На сьогодні банки, які пережили кризу, накопичили багато коштів
Світова фінансово-економічна криза все ще дається взнаки. Тільки-но українці почали звикати до дешевих і часто нічим не забезпечених кредитів (згадайте, як у магазинах можна було запросто оформити покупку без будь-яких довідок про доходи), як умить гроші зникли.
А за ними – й деякі банки зі вкладами людей. Нині ситуація вже нормалізувалася, щоправда про повернення до безпроблемного життя наразі не йдеться. Якою ж є ситуація на ринку кредитування і чого слід очікувати найближчим часом, “Замок” розпитав експерта банківської справи Інну КОНАР.
Ринок оживився
– Інно Іванівно, нині аналітики фінансового ринку спостерігають пожвавлення у сфері кредитування й навіть падіння позикових ставок…
– Цьогоріч маємо синхронне зниження відсотків як за кредитами, так і за депозитами. У тому числі за тими позиками, які були видані раніше й потім у зв’язку з ринковими кризовими реаліями на них було піднято відсоткові ставки. Загалом нині маємо зниження кредитних ставок у середньому на 0,5 % у доларах і 1 % у гривнях.
– З чим це пов’язано?
– На сьогодні банки, які пережили кризу, накопичили багато коштів. У деяких установах депозитний портфель нині у кілька разів перевищує кредитний. Це пов’язано з тим, що останнім часом довіра людей до банків почала відновлюватися. Гроші (і чималі) несуть. Тому утворився надлишок готівки. Через це фінустанови й знижують відсотки. Окрім того, нині в них є можливість дістати дешеві кредити за кордоном під 3–4 %, чим відтак можна оперувати в Україні. Тому нема сенсу брати в населення кошти під високі відсотки. Як наслідок, ставки за депозитами знижуються щомісяця на 0,5–1 %. Прогнозується, що цьогоріч інфляція сягатиме 12–13 %, тому для людей депозитні ставки становитимуть 14–15 % у гривнях, близько 7 % у доларах та 6 % у євро.
– Кредитування збільшилося?
– Так. Якщо раніше банки видавали позики обережно, переважно через картки чи заставні документи, то нині вже стали кредитувати бізнес. Почало працювати й мікрокредитування. Також видаються позики на придбання авто, щоправда, за системою лізингу.
– Що мається на увазі?
– Машина оформляється на банк, а покупець користується нею за дорученням, сплачуючи кредит. Коли позика погашена повністю, авто переоформлюється на власника.
– У такий спосіб банки перестраховуються, пам’ятаючи нещодавній досвід, коли кредити не повертали?
– Так, пам’ятають про ризики. Нині банки їх оцінюють дещо по-іншому. Загалом є зміна ставлення до заставного майна, бо його важко оцінити: вартість постійно змінюється. Так само з часом знижується ціна авто, які більше страждають від експлуатації. У нинішній ситуації банки не дозволяють собі таких ризиків.
– Хто, за вашими спостереженнями, частіше звертається по кредити: фізичні особи, підприємства, організації?
– Більше останні. Фізичні особи нині дуже обережно ставляться до отримання кредитів.
– А хто з-поміж фірм?
– Найбільше – малі підприємці. На жаль, великі не надто активні. Річ у тім, що банки нині можуть і хочуть кредитувати, але нема кого. Відсотки за кредитами знизилися, але не набагато. До того ж фінансові установи стали обережнішими у виборі позичальників. Ураховують більше критеріїв платоспроможності. Кошти без детальної перевірки клієнта, як це було раніше, нині ніхто не видає.
– Як щодо споживчих кредитів?
– Маємо їх досить багато. На купівлю товарів зокрема. Але видають їх банки, детально перевіряючи фінансові спромоги позичальника, його заощадження й перспективи. Також перевіряють кредитну історію. Банки обмінюються такою інформацією, чого раніше не було.
– Тобто якщо людина платоспроможна й потребує кредиту, то вона може його нині отримати?
– Гадаю, так.
Відсотки знижуватимуться, але поволі
– Тож фінансова криза минула?
– Ні. Вона перейшла у латент¬ний стан, однак у нас проявляється не так виразно, як, скажімо у США, де вже найближчим часом можливе нове загострення. Ми не встигли увійти в таку велику залежністі від кредитів, як на Заході. У нас цей процес лише почав розгортатися, та криза його зупинила. Вона вже не помітна різко, але ще й не минула.
– Що можна очікувати на фінансовому ринку найближчим часом: перманентну кризу чи оздоровлення економіки і відповідно збільшення кредитування?
– Загальні прогнози можна робити, якщо комплексно оцінювати економічну й політичну ситуацію в країні. Цим напряму зумовлюється життя людей у цілому й робота фінансових установ зокрема. Тобто маємо залежність від політики уряду: новації в оподаткуванні, відрахування до Пенсійного фонду впливають на достаток кожної людини і стан банківської системи. Що стосується кредитування, маємо й тут певні зрушення, бо наші підприємства взялися активніше торгувати. Гадаю, з цим пов’язане й вирівнювання курсів валют, навіть їхнє зниження, бо різниця імпорту та експорту фактично знівельована.
Прогнозую, що надалі відсотки за кредитами поступово зменшуватимуться, але не надто стрімко. Це пов’язано з високими витратами на їхнє обслуговування, тому різко знижувати кредитні ставки банкам не вигідно. Вони триматимуться на рівні 24–26 %.
Не надто, гадаю, розвиватиметься й іпотека. Банки нині більш вимогливі до позичальників. Щоб придбати квартиру чи будинок через іпотеку, треба мати не менше тисячі доларів офіційного доходу. Визнаємо, що таких людей у нас не так багато. Принаймні на Закарпатті. Кредитування на придбання авто збережеться на лізингових умовах. Роздрібне кредитування вже поновлюється і розвиватиметься, але за збереження жорстких умов до вибору позичальника. Головне, що нині цікавить банки, – платіжна історія клієнта, реальний рух коштів рахунками, а не заставне майно.
– Ще діє заборона Нацбанку видавати кредити фізичним особам у валюті. Як, на вашу думку, це вплинуло на ринок і чи буде скасована ця постанова регулятора?
– Постанова чинна до кінця року. На мою думку, в якій валюті люди заробляють гроші, у такій їм і потрібно видавати кредити, щоб вони могли нормально розраховуватися й не залежати від коливання курсів. А саме таку ситуація ми спостерігали торік, коли різко підскочив долар і люди, заробляючи в гривнях, не могли платити за валютним кредитом. Щодо заборони Нацбанком валютних позик, гадаю, її продовжать. Хоча для фін¬установ було б краще, якби центральний банк її скасував, бо нині назбиралося багато валютних депозитів. Кошти є, а дівати їх нікуди.
– Чи вирішено проблему неповернення кредитів?
– Те, що було безнадійним, вже не повернеться. Такі позики банки списали або ж відшкодували майном позичальників. Але з проблемними кредитами, які залишилися, продовжують працювати. Торік банки виконали величезну роботу з повернення позик, та все ще значна кількість кредитних портфелів є проблемними.
– Озвучується експертна думка, що нині банки з іноземним капіталом, які потерпали від браку коштів, бо їхні головні офіси вивозили гроші за кордон, отримують фінансування ззовні…
– Асигнування є, бо банки мусять це робити. Є вимоги НБУ. Крім того, усі українські фінустанови з іноземним капіталом під час кризи пройшли стрес-тест: вони змушені були збільшити свої статутні капітали, зробити переоцінку усього заставного майна (у середньому його вартість була зменшена на 20 %) і відповідно доформувати свої резерви. А для цього треба було дістати фінансування й від материнських структур. Гадаю, Нацбанк і надалі коригуватиме їхню роботу.
– Можете впевнено казати, що нині банкам уже можна повністю довіряти й знову класти вільні кошти на депозити?
– Банки, які мали серйозні проблеми, під час піку кризи вже відсіялися. У тих, що залишилися, є всі шанси нормально працювати, тож їм можна більше довіряти. Хоча кожна людина, яка несе свої гроші до фінансової інституції, однаково має зважати на ризик і так само вивчати установу. Треба подивитися, хто є власниками, акціонерами банку, наскільки вони готові підтримувати свою структуру, чи велика це установа. Також бажано дізнатися про співвідношення депозитного портфелю і власного капіталу інституції. Маємо випадки, коли перший перевищує останній у кілька разів. Зрозуміло, що такий банк, хоч і має певний дохід, але не відповідає капіталом за своїми зобов’язаннями. Причому фонд гарантування вкладів покриває певні суми лише фізичним особам. Ні підприємцям, ні підприємствам у разі закриття установи ніякого відшкодування збитків не передбачено. Так само не відшкодовуються вклади у дорогоцінних металах.
Теорія й практика
Аби переконатися, що висновки експерта відповідають дійсності, я, удаючи звичайного клієнта, вирушив до найближчого відділення одного з банків. Зайшовши до кредитного відділу, цікавлюся, чи можна взяти кредит і що для цього потрібно. Працівниці детально розпитують, яка саме позика мене цікавить, є я найманим працівником з офіційними доходами чи приватним підприємцем. Кажу, що найманий і мене цікавить споживчий кредит.
Запевняють, що банк кредити дає, але… Ось тут почалося найцікавіше. По-перше, видає, як правило, працівникам тих підприємств та установ, які мають угоду з ним і відповідно отримують зарплату на картки. По-друге, видає й, так би мовити, не своїм, але під заставу майна. Причому сума кредиту не перевищуватиме половину вартості майна. Оцінку робить сертифікований фахівець.
До того ж потрібно підтвердити офіційною довідкою з податкової свої доходи. Залежно від їх величини банк може розрахувати, яку суму кредиту він може виділити. Здебільшого вона не перевищує 20 тисяч із терміном погашення 5 років під 23 % річних. Доходи позичальника мають покривати витрати на проживання, а також відсотки та тіло кредиту. І, звісно, має бути платоспроможний поручитель…Кажу, що практично це нереально, бо офіційні зарплати у нас невисокі. Заперечують: мовляв, є чимало клієнтів, працівників бюджетних організацій, які мають досить високу платню, тож можуть дістати кредит.
На придбання житла чи авто банк також виділяє кошти, але… Знову ж таки потрібно документально підтвердити свою платоспроможність, а сам кредит видається під іпотеку. Тобто придбане оформляється на банк і лише після повного погашення боргу установа перепише його на вас.
Така ж ситуація і стосовно приватних підприємців, які хочуть узяти кредит на розвиток бізнесу. Треба офіційно підтвердити доходи, оформити в заставу майно, усе нотаріально засвідчити…
Працівники банку запевнили, що отримати кредит усе ж реально, але ду-у-у-у-уже проблематично. Нині, сказали, фінустанова вже навчена передкризовим досвідом, тож по кілька разів перевіряє позичальника. Від себе порадили: мовляв, якщо хочете дістати кошти швидше і з меншими проблемами, зверніться до кредитної спілки. Правда, відсотки там будуть значно вищі. Або ж, твердять, є якийсь банк в Ужгороді, який також видає “бланкові” кредити (без застави майна).
Як кажуть, хто шукає – знайде. Виходить, ми поволі таки виборсуємося з фінансової кризи. Ось тільки швидкість наразі, як у черепахи.
Петро ПОЛІХА, ЗІА “Простір”, Старий Замок Паланок, Закарпаття онлайн.БЛОГИ
