Закарпаття: Цими днями колишньому вчителю, міліціонерові і сільському голові Василю Маринцю з Іршавщини виповнюється 60 років

[Total: 0    Average: 0/5]

Колись, у далекі  шістдесяті  роки минулого століття сільський хлопець з Негрова на Іршавщині  Василь Маринець після закінчення восьмирічної школи мріяв стати учителем. Тому й  вступив у Мукачівське педучилище. Далі працював педагогом в одному з населених пунктів свого району.  До  школи, в якій розпочав свою трудову діяльність і яка стала для нього по-справжньому рідною, повернувся після демобілізації з армії. Згодом вирішує  здобути вищу освіту на  історичному факультеті в Ужгородському державному університеті.

Про здібного, грамотного сільського учителя невдовзі заговорили у селі. Тому за рішенням трудового  колективу Василя Маринця  направляють на роботу в органи внутрішніх справ. У вересні 1981 року  його  призначили на посаду інспектора у справах неповнолітніх Мукачівського міськвідділу. У цій роботі йому пригодився   педагогічний досвід —  він завжди вмів знайти підхід до кожної дитини, зацікавити її, допомогти у навчанні. Його поважали у селі і старші люди і молоде покоління, до  нього часто звертались односельчани за порадою.

У своїй міліцейській діяльності доводилося Василю Маринцю стикатися і з певними неприємними моментами,  зокрема виявляти  батьків, які неналежно виконують  батьківські обов’язки, окремих навіть   позбавляли батьківських прав.  У 1986 році Василя Маринця управління МВС України в Закарпатській області нагородило  іменним годинником, який він до цього часу носить і дуже дорожить.

У той час у  Мукачеві сталося кілька крадіжок із магазинів та квартир. Над розкриттям  цих злочинів працював майже весь особовий склад Мукачівського міськвідділу міліції. Відпрацьовувались  різні  версії,  перевіряли  т.зв.  підобліковий елемент. Звернули увагу правоохоронці і на неповнолітніх,  які також знаходились на  спеціальному міліцейському обліку. Так, перевіряючи  одного зі своїх  підопічних, Василь Маринець з’ясував:  хлопець недавно повернувся з дитячої виправної колонії, але  виправлятися аж ніяк не мав наміру. Навпаки  організував собі групу підлітків, яка скоювала крадіжки з магазинів та чужих осель. Своїми жертвами  підлітки  в основному   вибирали заможних людей:  директорів заводів, фабрик, різних партійних діячів. Найчастіше малолітні злодії цупили  коштовні  і цінні речі, гроші.  До речі,  організатор групи, як стало відомо пізніше, був таким собі Робіном Гудом – ніколи нічого з краденого не брав для себе,  і  віддавав  приятелям  з малозабезпечених сімей. Батьки юнака навіть не підозрювали, що він знову взявся за старе. Тож згодом  неповнолітній організатор  повернувся до виправної колонії.

В активі Василя Маринця – не один розкритий злочин. Серед них і випадок, пов’язаний із  зґвалтуванням групою неповнолітніх 13-річної дівчини. Школярка  поверталася додому від своєї бабусі і зустріла  по дорозі  чотирьох  підлітків. Хлопці  силоміць  затягнули її у  підвальне приміщення і вчинили над нею  наругу. Мати потерпілої  звернулася у міліцію. Розкриття злочину  доручили  Василю Маринцю. Дівчина повідомила усе, що змогла. А головне —  запам’ятала прізвисько одного із своїх кривдників. Так у правоохоронців з’явилася перша зачіпка, яка допомогла невдовзі вийти на усіх неповнолітніх злочинів.  Кожен із ґвалтівників пізніше отримав свій термін ув’язнення.

У 1986 році Василя Маринця переводять  на посаду ДІМ Іршавського РВ УМВС. І тут він показав себе як добросовісний, професійний співробітник.  А майже  через півроку  «шериф»  стає  сільським  головою  у Доробратові. Він був одним із перших в області  міліціонерів,  хто  очолив сільську раду. Люди недарма  висловили  йому свою довіру, обравши на цю посаду, оскільки  бачили в ньому надійного захисника, який може прийти у будь-яку хвилину на допомогу. До речі,  сільським головою обирали  Маринця  двічі.

Свого часу міліцейською стежкою  батька пішов  і старший син Василь: майор міліції старший слідчий УБОЗ УМВС. Однак, на жаль,  невблаганна доля забрала його  у розквіті сил. А ось педагогічна «жилка» передалася його дочці  Вікторії – нині вона  працює вчителем історії.

Нині  Василь Маринець – на заслуженому відпочинку. Разом з дружиною Катериною Федорівною порається по  господарству. Вони  стали справжньою опорою для внуків  Андріанки та Василька.  

Цими днями колишньому учителю, міліціонерові і сільському голові Василю Маринцю виповнюється 60 років. Керівництво, особовий склад та рада ветеранів і пенсіонерів Іршавського  РВ УМВС  щиросердечно вітають  ювіляра з цією гарною датою у його життєвому календарі, зичать  міцного здоров’я, миру, достатку, родинного тепла,  злагоди і довгих років щасливого життя.

Віта ГОРЗОВ,Іршавський РВ УМВС

 

Comments are closed.