Навчально-спортивна база “Закарпаття” — одна із перлин Карпатського краю

Навчально-спортивна база “Закарпаття” – перлина нашого провінційного містечка. З усіх куточків України та з пів-Європи до нас приїжджають туристи, щоби пірнути в лікувальні води басейну. Їх цілюща сила відома багатьом, адже тисячі людей вже відчули ефект її чудодійності на собі. Але, на жаль, протягом 13 років матеріальна база об’єкту занепала до крайності. Захаращені приміщення, брудні басейни, неохайні доріжки, дах, що протікає, – це все, що залишилося новому директору. Проте він – і є та людина, яка погодилася врятувати наш скарб від розрухи. Це – Олександр Олександрович Лабойко.
Ще не зайнявши посаду, пан Олександр уже почав будувати плани стосовно подальшої долі спортбази. Його основна мета – повне відновлення будівлі та створення посттравматичного реабілітаційного центру. Певні зміни вже відчутні сьогодні: проведено ремонти спортзалів, даху, забетоновано довколишні майданчики, відновлено якісне водопостачання, проведено повне освітлення не тільки території бази, а й прилеглих частин довколишніх вулиць.
– Пане Олександре, з якого часу ви директор спортбази „Закарпаття”?
– Директором я став лише місяць тому – наказ отримав 1 вересня 2010 р., хоча з 1 червня тимчасово виконував обов’язки керівника.
– Цікаво, чи залишився персонал на своїх місцях?
– Я не мав у планах звільняти когось, моє основне завдання – привести спортивну базу до належного стану. Усі залишились на своїх робочих місцях, до того ж, суттєво піднято оплату їхньої праці. Принагідно зауважу, що покинули роботу лише попередній директор і головний бухгалтер.
– З якими труднощами зіткнулися на цій посаді?
– Коли я почав свою діяльність, ця установа вже була близька до руйнації: реконструкції підлягало все – від даху, стін, комунікацій до вікон і дверей.
– Яку оцінку ви дали б теперішньому стану спортбази?
– Тут із самого заснування не проводився капітальний ремонт, а забудові вже майже півстоліття. Роботи – непочатий край. Із початку існування основним завданням НСБ “Закарпаття” було створення умов для підготовки спортсменів до участі у найранговіших змаганнях, включаючи Олімпійські ігри. Проте, як не прикро, за попередні десять років можливість виконувати цю програму зведена до мінімуму. Моя першочергова задача – не тільки зберегти, але й примножити подароване Радянським Союзом, захистити від розрухи цю справжню перлину міста.
– Цього тижня басейн заповнили свіжою водою. Як проводилася підготовка до цієї завжди незвичної події?
– Спершу спустили воду. Відтак басейн повністю привели до ладу – нанесли спеціальну водостійку штукатурку, а потім пофарбували знову ж таки водостійкою фарбою. Опісля заповнили басейн чудодійною водою – 4 500 куб. води. За минулого керівництва вода в басейні змінювалася двічі за рік, а ми плануємо це робити щоквартально.
– Як, на вашу думку, “реконструкційні” зміни вплинуть на туристів?
– Звичайно, кількість відвідин зросте. Ми розпочали будувати другий поверх роздягальні, щоби збільшити її на 350-500 місць. Також виникла ідея створити на існуючій матеріальній базі НСБ “Закарпаття” посттравматичний реабілітаційний центр для спортсменів найвищих кваліфікацій, його будівництво розпочнеться вже цьогоріч, що теж збільшить потік туристів, адже, як правило, лікуватись та відпочивати спортсмени прибувають із сім’ями.
– Що сталося з приміщенням тиру, його буде врятовано?
– Ми вже почали реконструкцію підвального приміщення, де колись знаходився тир. У минулі роки цей підвал був залитий каналізаційними стоками. Це спричиняло не тільки жахливий запах, але й руйнування всієї будівлі. Проте вода вже виведена, там зроблено капітальний ремонт.
– Що ж буде із нашими спортсменами? Вони матимуть можливість належно тренуватися?
– Безперечно. У липні цього року НСБ „Закарпаття” (не буду приховувати – завдяки нашій наполегливості) увійшла до переліку об’єктів олімпійської підготовки спортсменів (зокрема фристайлістів) до 2020 року. Переконаний, що Олімпійський комітет надасть відповідну фінансову допомогу і ми зможемо підготувати спортсменів, які на чергових Олімпійських іграх завоюють високі нагороди.
– Чи буде проводитись реконструкція готелів?
– На жаль, тепер жоден готельний номер не відповідає сьогочасним умовам, не говорячи вже про відповідні європейські стандарти, така ж ситуація і з їдальнею. Минуле керівництво чомусь ремонт люкс-номерів розпочало без переобладнання даху і сантехнічних комунікацій, а тому всі їхні зусилля звелися нанівець. Ми не хотіли повторювати цих помилок, а тому спершу „взялися” за покрівлю. Також уже відремонтовано борцівський зал – тут повністю поміняли підлогу, поставили нові світильники тощо.
– Чи зашкодять вашій діяльності конкуренти?
– Створення в майбутньому спільного швейцарсько-українського підприємства з надання розважальних послуг (аквапарк, басейн) не вношу до ряду конкурентів, адже наші інтереси ніяк не перетинатимуться. Кінцева мета реконструкції бази – створення найсучаснішого в країні посттравматичного реабілітаційного центру на рівні вищих європейських стандартів.
– Чи введете певні фінансові послаблення для відвідувачів?
– Звичайно. Уже діє наказ, згідно з яким ветерани ВВв та праці мають право безкоштовного оздоровлення в наших водах. Також введено пільгові ціни для берегівчан і мешканців району. Незмінною залишається ціна для дітей (10 грн). Матимуть право безкоштовних відвідин учні за шкільною програмою.
– Яка будівельна фірма займається реконструкцією?
– Це – ТОВ „БМК-2009”, яке має на Закарпатті серйозну репутацію. У цієї організації за плечима великий перелік складних будівельних об’єктів, таких, зокрема, як ТОВ „ПетроКарбоХем-Мукачево”, реконструкція санаторію „Синяк”, будівництво супермаркету „Нова Лінія” в м. Ужгород.
Наостанок хотів би сказати, що завжди готовий поспілкуватися із журналістами про злободенні проблеми міста та спортбази. Адже, як ви, напевно, знаєте, я – депутат міської ради, керівник депутатської фракції ПР і, само собою, берегівські проблеми, в тому числі й ті, що стосуються безпосередньо НСБ „Закарпаття”, мені близькі.

Як бачимо, роботи в нового директора – непочатий край. Проте пан Олександр принципово налаштований на корінне покращення діяльності довіреного йому унікального за формою та змістом підприємства, в тому числі на значне поліпшення умов праці обслуговуючого персоналу. Відрадно, що пан Лабойко із завзяттям, ентузіазмом, знанням справи взявся за нову для себе справу. Чомусь віриться, що він разом із командою здійснить усе задумане. Адже його кредо: потрібен лише час, а все інше, необхідне для досягнення поставлених задач, самі знайдемо. Те, що поставлена мета буде досягнута, помітно навіть неозброєним оком, адже керівником НСБ, значення і слава якої сягає далеко за межі України, нарешті стала сучасна ділова людина, до того ж із перспективним стратегічним мисленням і далеко не ординарними організаційними здібностями.

Міська газета “Берегово”