Василь Лемак: На Закарпатті потрібен ринок юридичних послуг, в якому й будуть формуватися професіонали
Про юристів, університет і рішення Конституційного Суду на мої запитання погодився відповісти Василь Васильович Лемак, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук, завідувач кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Ужгородського національного університету.
– Василю Васильовичу, мені відомо, що Ви є членом-кореспондентом Національної академії правових наук. Академічна правова наука дійшла до Закарпаття?
-Так, дійшла. Почесно, що представники юридичної науки займають одні з чільних позицій в Ужгородському національному університеті, поряд з фізиками, медиками, економістами, хіміками, істориками тощо. Вважаю, що моє обрання – визнання зрілості всього нашого колективу юридичного факультету. Крім того, що в нас працюють чудесні люди, колектив став дійсно високопрофесійним за неповні два десятиліття: більша частина – це доктори і кандидати юридичних наук.
– Чому Ви вирішили присвятити своє життя юриспруденції?
– «Присвятити своє життя» – звучить дуже патетично. Пізніше розповім. Головне, що не жалкую. І хоча перші 7 років із великим задоволенням представляв юридичну службу університету, пізніше більшою мірою я займався юридичною наукою і підготовкою юридичних кадрів. Це – дуже відповідальна і почесна робота.
– Сьогодні немало розмов про «надлишок юристів» в суспільстві загалом і в області зокрема. Ваше ставлення до таких тверджень?
– Якщо судити категоріями «гарантованого робочого місця», то, без сумніву, так. Але, якщо не мислити радянськими мірками, то слід усвідомити декілька речей. Для області справді потрібно гіпотетично декілька сотень висококласних юристів. Але якщо ми будемо і готувати стільки ж, то вони ніколи не з’являться. Потрібне конкурентне середовище, в якому й будуть формуватися професіонали. Це – ринок юридичних послуг. Хоча юристів «забирає» й державний сектор – багатотисячна міліція, юстиція, прокуратури, суди, органи виконавчої влади тощо. Є ще два моменти. Перше – з нами (юридичним факультетом УжНУ) недобросовісно конкурують організації, які не мають кадрів і умов для підготовки юристів (я не маю на увазі наших колег із ЗДУ). Друге – це довіра до диплому юриста, питання, як саме підготовлена людина з таким фахом. Потрібно, поза сумнівом, підвищувати вимоги в системі юридичної освіти. Останнє залежить як від нас, так і від порядку в цій сфері на рівні держави.
– Що на Вашу думку головне в професії юриста?
– Професійна підготовка – це важливо, але цього замало. Потрібно ще мати професійний стержень, мужність, якщо хочете. Проявити силу характеру назвати незаконне незаконним і для цього сказати «ні» начальнику – іноді це дуже нелегко. Але без цього немає професійності. Попит на таких юристів зберігається в державі дуже гостро. Не можеш сказати «ні» шефу – йди з посади. Бо насправді будь-який начальник (чи клієнт) зацікавлений у знанні реалій, а не в фантазіях на тему права.
– Найбільш престижний юридичний факультет УжНУ напевно на особливому рахунку в університеті?
– Від інших факультетів ми нічим не відрізняємося, хіба що одним – у нас найбільше студентів, які навчаються на основі контракту. І плата висока. Цим ми допомагаємо університету в цей дуже скрутний час…Університет є єдиним колективом в цьому плані. Хочу, щоб Ваші читачі знали напевно – це найкращий вуз в краї і один із найкращих у державі. Говорю це не тому, що я в ньому працюю, а тому, що це відповідає реаліям. Понад сто докторів наук (реальних, а не придуманих) працює в нас – мало які київські чи харківські вузи мають такий колектив, але в них студентів у декілька разів більше. Тобто якість кадрового забезпечення навчання студентів – один із кращих у державі. Без перебільшення.
– Що, на Вашу думку, необхідно вдосконалити в правовій сфері нашої держави?
– Дуже серйозне запитання. На рівні держави – чимало. Якщо коротко – країна чекає масштабних правових реформ. Одне недавнє рішення Конституційного Суду чого варте! Якщо ж говорити серйозно і конкретно, то хотілося б звернути увагу на більш предметне. Останнім часом з різних боків університет зазнає низки незаконних посягань на свої майнові комплекси. У цьому беруть участь ряд місцевих рад (на жаль, і Ужгородська), інші організації й нахабності просто немає меж. Дійшло до того, що деякі наші об’єкти нерухомого майна визнаються сільськими радами «безхазяйними» і просто вилучаються. Незалежно від будь-яких моментів, як мені видається, обласна державна адміністрація та інші органи влади повинні зупинити цей процес. Не треба зображувати, що це звичайні цивільні чи господарські відносини.
– Ви згадали рішення Конституційного Суду, яким політреформу визнано неконституційною. Що це означає для держави?
– Пройде небагато часу і побачимо разом наслідки. Однозначно, що такий крок є найбільш вагомою подією в житті країни після 2004 р. Я не хочу зараз дискутувати на рахунок того, чи можна визнати одну частину конституції «неконституційною», тобто такою, що не відповідає іншій частині конституції.
Судом уже поставлено крапку в цьому питанні. Але виникає цілий ряд інших. Повертається дія Конституції в її первинній редакції 1996 р. Іншими словами, визнаються неконституційними не лише певні норми конституції, а й також відповідні дії на їх основі, вчинені низкою державних органів впродовж 2006 – 2010 років. Все це скасувати в один день – не краща ідея.
Конституцію необхідно було удосконалювати – немає запитань. Але пішли іншим шляхом – скасування її більшої частини. Щоб було зрозуміло, уявіть собі кримінальний кодекс, на основі якого призначаються у великій державі кримінальні покарання щороку десяткам тисяч осіб. І через десять років цей кримінальний кодекс визнається неконституційним, бо порушена процедура його прийняття. І починає діяти старий кримінальний кодекс, давно скасований. Все нібито правильно. Але є сотні тисяч засуджених на основі «неконституційного» кодексу – тобто є відповідна практика його реалізації. Її куди подіти? А тут іде мова про конституцію, котра визначає основи правової системи держави.
-Говорять, що Україна повертається до президентсько-парламентської форми правління?
Зараз багато-хто заявляє про «повернення» до президентсько-парламентської республіки. Насправді, це не відповідає дійсності. Відновлюється форма правління, немислима для європейських країн. Без перебільшення скажу, що в Європі не є жодної країни, де парламент не формував би персонального складу уряду, де президент може скасувати рішення уряду чи відправити своїм одностороннім рішенням уряд у відставку. Парламент за власної ініціативи, як бачимо, істотно звузив свої повноваження. Роль уряду, і так слабка, також істотно понизилася. Натомість повноваження Президента України зросли до безпрецедентних масштабів. Нічого подібного не спостерігається ні в Франції, котра насправді є президентсько-парламентською республікою, ні в США, котра є президентською республікою.
Той хто говорить про «демократичність» тексту Конституції 1996 р., м’яко кажучи, сильно помиляється. Крім іншого, вона передбачає високу ступінь концентрації влади…
-Можливо, це позитивно для країни в період гострої економічної кризи?
– Люди судять на основі досвіду останніх років, коли демократія терпіла від постійного протистояння гілок влади. Але інша крайність – відсутність всякого діалогу чи опонування між ними. Концентрація влади ніколи і ніде не означала її ефективності. Якщо, до прикладу, губернатор в області, замість чітких повноважень, які кореспондуються з повноваженнями органів місцевого самоврядування, «відповідає за все» і навіть пробує добросовісно працювати – це ілюзія сильної влади, насправді – вкрай примітивна система. І так на всіх рівнях.
Щоб ви розуміли, скажу, що найбільш концентрованою в світі є виконавча влада в США, де позиції президента особливо сильні. Проте у них це компенсується ще сильнішим парламентом. І американський президент не призначає голів місцевих державних адміністрацій – там вони відсутні зовсім, як і в усіх європейських країнах.
Ви згадали «період кризи». На мою думку, в період кризи необхідно всіма силами зміцнювати конституційний правопорядок, а не руйнувати його. Незалежно від мотивів. Бо стабільність – це те, що справді сприяє ефективним антикризовим заходам.
-Який буде вихід?
– Побачимо. Для цього потрібен час і необхідна складна процедура. А країна живе уже сьогодні.
Тетяна Горянка
