Закарпаття: Торік дівчата-юніорки здобули перше місце на чемпіонаті України з пауерліфтингу

Нещодавно обласна влада вшанувала кращих спортсменів та тренерів краю. Серед них звання «Кращий тренер з неолімпійських видів спорту» отримав голова обласної Федерації пауерліфтингу, старший викладач факультету фізичного виховання та спорту УжНУ Андрій Федорішко. Як розвивається силовий спорт в області, успіхи закарпатських атлетів на вітчизняних та міжнародних теренах — у розмові з досвідченим тренером.

– Андрію Андрійовичу, пауерліфтинг – спорт для сильних тілом і духом спортсменів. Як він розвивається в області?

– Минулий рік був досить плідним для закарпатського пауерліфтингу, хоч все відчувається зміна поколінь. Після Олександра Лейвоя та Габріели Знік, які завершили активні заняття спортом прийшла нова зміна. Федерація непогано попрацювала, вдалося підготувати хороших спортсменів, і нині в активі маємо досягнення на всеукраїнському та міжнародних рівнях – Єлизавета Бан добре виступила  на чемпіонаті світу серед молоді у чеському Плзені, де посіла сьоме місце і виконала нормативи майстра спорту. А Василь Потокі виграв чемпіонат світу серед молоді з гирьового спорту. За ці здобутки моїх вихованців і посів першу сходинку серед кращих тренерів краю. До речі, подібний успіх в мене вже був у  2006 р, коли також двоє моїх вихованців – Габріела Знік та Сергій Олеоленко так само увійшли до квінтету кращих атлетів Закарпаття.

– Які особливості закарпатського пауерліфтингу. Чим він характерний?

– Наш пауерліфітинг має пристойний рівень. До прикладу, від команд східних регіонів відрізняємося тим, що ще жодного разу не виїжджали на змагання у повному складі, але це зовсім не заважає нам здобувати високі результати. Минулого року наша юніорська команда у змаганнях серед дівчат здобула перше місце на чемпіонаті України. А на чемпіонаті серед дорослих, який проходив у Мукачеві закарпатські силовики стали кращими у жимі лежачи. Слід відмітити, що з 1 січня цього року Міжнародною федерацією пауерліфтингу були введені нові правила за якими скоротили кількість вагових категорій. У жінок їх стало 7 замість 10, а в чоловіків – 8 з 11 через що значно збільшилася конкуренція у вагових категоріях.

– Які перспективні спортсмени є в області?

– Серед пауерліфтерів – це ужгородці Єлизавета Бан, Євген Криса та мукачівці Євген Жереьак та Вікторія Ланьо. З них Є. Бан буде репрезентувати наш край на головних стартах цього сезону – 5-літніх молодіжних іграх, які будуть проходити в м. Глухів на Сумщині. За підсумками цих ігор, сподіваюсь вона отримає право виступати на чемпіонаті Європи та світу.

– В яких районах області найбільше культивують пауерліфтинг?

– Непогано він розвивається в Мукачеві та Мукачівському районі, саме представники Мукачівщини  найчастіше перемагають на обласних змаганнях, інколи Ужгород може посперечатися за звання найкращого центру з пауерліфтингу. Є ряд перспективних хлопців на Хустщині, Великоберезнянщині та Воловеччині.

– Чи відчуває Федерація пауерліфтингу фінансову допомогу від обласної влади?

– Усі виїзди на всеукраїнські та міжнародні змагання  в повному обсязі нам фінансує управління сім’ї, молоді та спорту обласної державної адміністрації. Окрім того, спортсмени, які потрапили до десятки найкращих отримують стипендію у сумі 345 грн. – небагато, але все ж приємно. Звичайно хочеться, проводити і повноцінні збори з спортсменами, забезпечити їм бажане спортивне харчування, амуніцію, але з цим поки що важкувато.

– Найбільшого успіху як тренер ви досягали саме з спортсменками – зуміли підготувати трьох майстринь спорту. У чому секрет вашої роботи з пауерліфтерками, яка приносить високі результати?

– Загалом, виховав шістьох майстрів спорту з яких троє хлопців і стільки ж дівчат, так що закиди колег про мою спеціалізацію на жіночому пауерліфтингу можна відкинути. Правда, з них найбільш титулованою стала Габріела Знік, яка виконала нормативи майстра спорту міжнародного класу. Хочу відмітити, що жінки-пауерліфтерки –  специфічний контингент. Дехто собі їх уявляє здоровезними атлетками, подібними на борців сумо, а насправді, більшість моїх  вихованок – тендітні симпатичні дівчата. Як тренер маю певне кредо під час роботи у секції атлетизму – закласти відмінне здоров’я, зберегти жіночну статуру і при бажанні спортсменки націлити її на досягнення результату.

– Важко мотивувати спортсменок саме на досягнення результатів?

– Дуже важко. Багато дівчат прийшло в секцію для оздоровлення, їх не цікавлять рекорди, нагороди, вони тренуються для себе. Максимум їх досягнень, при моєму певному тиску – це перемога на чемпіонаті області. А ті атлетки, які досягли успіху, у них з першого дня тренування була ціль – здобути звання чемпіона України. Методика роботи в мене досить проста, намагаюся не навантажувати своїх підопічних. Мої вихованці живуть повноцінним життям, навчаються, можуть собі і на дискотеку сходити і в читальний зал, але зобов’язані вести здоровий спосіб життя і не мати шкідливих звичок. Тренувальний цикл у нас розбитий на три заняття на тиждень, а перед особливо важливими змаганнями вдаємося до чотириразових тренувань.

– Які цілі ставите перед собою як тренер?

– Хочу, щоб моя вихованка Єлизавета Бан цього року потрапила на чемпіонат Європи або світу серед молоді. Якщо на світовий форум поїхати через географічну віддаленість та значні фінансові витрати на дорогу не вдасться (чемпіонат світу буде в Канаді), то на континентальні змагання, з жиму лежачи, які відбудуться в Австрії поїхати розраховуємо.

Роман СЕНИШИН, сайт УжНУ