Закарпаття: Міста-партнери Берегово і Ніредьгаза поглиблять співпрацю
Минулого тижня з дружнім візитом у нашому місті перебувала делегація самоврядування Ніредьгази на чолі з міським головою Ференцом Ковачем. Угорських гостей, яких супроводжував генеральний консул Консульства УР в м. Ужгород Йожеф Бочкої, приймав голова міської ради Іштван Гайдош. Під час перемовин сторони обговорили аспекти поглиблення плідної співпраці (красномовним прикладом якої є створення самоврядуваннями двох міст-партнерів ТОВ „Водоканал „Карпатвіз”, спільна участь у конкурсах ЄС, гранти яких скеровуються на розвиток регіону тощо), а також плани на перспективу.
Пан Ференц Ковач у рамках візиту до Закарпаття також мав зустрічі і з очільниками міст Ужгород та Мукачево.
А тепер – про навчальну спортбазу „Закарпаття”, де діє басейн із термальною водою. Як відомо, у вересні директором було призначено Олександра Лабойка, депутата міськради. Відтоді й почали з’являтися критичні публікації у пресі з приводу тамтешніх негараздів, хоча, як не прикро про це казати, були вони й раніше. Але чомусь про іржаву воду в душових, грибок на стінах, тісноту в гардеробах, інші кричущі факти тоді замовчувалося. Зрозумійте: база була споруджена понад 40 років тому, тож цілком очевидно, що через відсутність належної уваги до матеріально-технічного оснащення з боку попередників тут і виникли такі проблеми. І їх не вирішити зразу – доведеться докласти зусиль, фінансових у тому числі, аби все відремонтувати, оновити, переробити, переоснастити. Щоби власними очима побачити, що твориться в басейні, про який останнім часом написано стільки негативного, я особисто побував на НСБ, зустрівся з її директором, який розказав про розбудовчі плани, оповів про ремонтні роботи, які тривають повсюдно, показав, що вже зроблено, аби зняти наявні проблеми та ажіотаж. Приміром, над фойє, роздягальнею, душовими споруджують другий поверх площею 600 кв. м., що дозволить уберегти приміщення від протікання стелі, асфальтоване покриття по периметру водяної купелі міняють на бруківку, яку завозять аж з-під Києва, у спортзалах також багато перероблено, завдяки чому побільшало комфорту, у готелі – оновлено номери, кількість яких із часом зросте. Та й сама територія виглядає упорядкованішою: нові лавиці, клумби, квіти, бетоновані сходи – це теж в активі пана Лабойка. На всі ці та інші роботи вже витрачено понад 1 млн. 200 тис. власних грошей, бо держава наразі не має можливості допомогти спортбазі фінансово. Що стосується вартості квитків для купання, то для приїжджих вони коштують 30 гривень, а для берегівчан – 20. Отож не бачу ніякої цінової диспропорції, ніякого гріха в тому, що гості змушені платити на „десятку” дорожче! Відносно тісноти в басейні, то цю проблему також можна вирішити! І насамкінець: чи згодний я з висновками, які дають журналісти роботі берегівського басейну? Писати, критикувати – ваше, журналістів, право, але нерідко добрим і корисним справам на заваді стає тенденційність у висвітленні того чи іншого питання. Тож радив би всім гуртом узятися та об‘єктивно написати, що тут зроблено за півроку, які плани в адміністрації стосовно подальшої реконструкції об’єкта тощо. За інформацією директора спортбази, до кінця 2011-го вона стане невпізнанною…
– Як ви ставитеся до видачі угорських паспортів громадянам України?
Я – угорець за національністю, тож чисто по-людськи до цієї проблеми в мене ставлення позитивне, навіть попри те, що подвійне громадянство в Україні заборонено. Але як мер, як державний службовець, я переконаний, що всі, хто бачить перспективу в Україні, навряд чи оберуть цю можливість. На мою думку, найперше цим скористаються прості люди, зокрема, ті жителі угорськомовних сіл і селищ, які мають «на тій стороні» близьких родичів і часто перетинають кордон, зокрема, заробітчани, студенти тощо.
– У цьому ж контексті ще одне запитання: чи не активізує подвійне громадянство переселення угорців України на етнічну батьківщину – до Угорщини?
– Відповім коротко: хто мав таке бажання, той уже давно переїхав на постійне місце проживання до Угорщини. Благо, що закони, починаючи з 90-х років, цьому сприяли. Зрештою, отримання подвійного громадянство аж ніяк не значить, що всі, хто матиме дозвіл на ПМП, автоматично дістануть там житло, роботу, інші матеріальні чи соціальні преференції.
– Чи плануєте отримати угорський паспорт?
– Останнім часом мене нерідко про це запитують. Кажу: не буду користуватися такою можливістю, адже такі дії можуть мати негативні наслідки. Якщо в майбутньому законодавство України, її Конституція дозволять мати подвійне громадянство, то зроблю це…
– У Берегові пройшов масштабний фестиваль вина. Він створює привабливий імідж місту. До нас з’їжджається чимало гостей з багатьох регіонів України та з-за кордону. Чи вигідний фінансово для міста, для людей, для виноробів цей проект?
– Цьогорічний винний фестиваль – уже одинадцятий. Утішно, що пройшов він масштабно, у місто прибули кращі виноградарі та винороби краю, які своїм ремеслом засвідчили відданість прадідівським традиціям. Програма винного свята виявилася вельми багатогранною, тож біле, червоне, рожеве вино активно дегустувалося та файненько закусювалося національними стравами. І бограчі варили, і поросят смажили на рожнах, і 500 порцій кулішу подали. Завдяки винним фестивалям відроджуємо виноградарство та виноробство, підносимо імідж як нашого прикордонного містечка, так і краю, де знають культуру вживання цього хмільного напою. Далі. Винороби, які продавали свої вина, змогли хоч трохи підзаробити, що в цей скрутний час дуже важливо для кожної родини. Місто на це винне свято не витрачає жодної бюджетної гривні. Натомість люди три дні весело гуляли, побули-відпочили в товаристві однодумців, спробували іскристих хмільних напоїв, які додають снаги, азарту, сили, бадьорості. Завдяки ентузіасту своєї справи та палкому цінителю старожитностей, директору Берегівського історичного музею Яношу Шепі, у впорядкованому підвалі нинішнього ліцею сфери послуг (у минулому – Графський двір) урочисто відкрито перший і наразі єдиний в Україні музей виноградарства та виноробства. Отож, берегівська винна фієста пройшла за великої кількості людей як із сусідніх регіонів України, так і з Угорщини.
МИХАЙЛО ПАПІШ, міська газета “Берегово”