Закарпаття: У річках гірського краю відтворюють популяцію лососевих риб
Минає четвертий рік з того часу, як на Закарпатті було створено головне управління «Держрибохорони». Появу цієї структури відразу помітили і господарники, і любителі рибальства, і браконьєри. А чи відчула це на собі риба та інші мешканці водойм, спробуємо дізнатися сьогодні у керівника управління Анатолія СОРОКІНА.
Анатолію Львовичу, отож, наскільки змінилася ситуація за останні роки?
— Чотири роки — це не так і багато, щоб у повній мірі оцінити ефективність нашої роботи, але деякі принципові зміни все ж таки є.
По-перше, господарські роботи, вибірка гравію та іншого будівельного матеріалу з наших річок проводяться під контролем відповідних служб. Звичайно, не обходиться без самодіяльності, але її масштаби мізерні порівняно з тими, які були раніше. По-друге, стало менше браконьєрів. По-третє, кількість риби у річках починає зростати. Наші спеціалісти, проводячи контрольні вилови, цього року зафіксували на 5 видів риб більше, ніж у минулі роки.
Однак серйозних випадків ще вистачає. Чого варта тільки гучна історія, що мала місце на Великоберезнянщині.
— Так. Тоді наш держінспектор Сергій Корда і єгер Великоберезнянської організації УТМР Йосип Ап’ярі намагалися затримати групу людей, які грубо порушували правила полювання (займалися браконьєрством). Під час затримання браконьєри, які були озброєні, почали чинити опір, завдали єгерям тілесних ушкоджень. Як наслідок, Йосип Ап’ярі знаходився у лікарні майже впродовж місяця з переломом ребра та забоєм нирки. Мало того, на єгерів “тиснули” працівники правоохоронних органів. У помешканнях постраждалих постійно проводилися обшуки, від них вилучали службову зброю. Але врешті справедливість була відновлена. Винуватців покарали.
Вже після цього нами було припинено діяльність бригади браконьєрів, яка працювала з особливим розмахом — використовували електровудки та інші знаряддя, на виготовлення та придбання яких, за нашими оцінками, йшло до 2 тисяч доларів.
Ви говорили про збільшення кількості риби в закарпатських річках. Як підрахувати це? Принаймні виноградівські рибалки зазвичай кажуть, що її у водоймах мало.
— Риби стало однозначно більше, а результати аматорської риболовлі – ще не статистика. Крім того, Тиса в низинних районах – це, так би мовити, “транзитний коридор” для риби, а самі нерестилища зосереджуються у верхів’ях річки та її приток. І наші спеціалісти, і аматори-рибалки можуть підтвердити, що нерестилища з кожним роком стають більшими. Поверхня гірських річок буквально біла на момент нересту. І такого не спостерігалося багато років. Все це є наслідком природоохоронних заходів, які обмежують несанкціоновану господарську діяльність, а також боротьби з браконьєрством. Звичайно, відтворення поголів’я є питанням не одного року. Та й сприятиме цьому не лише “війна” з браконьєрами, а й боротьба за чистоту річок.
Засміченість річок і справді є великою проблемою для нашого довкілля й іхтіофауни зокрема. Наскільки впливає цей фактор на екологічний баланс?
— До нас часто приїжджають колеги з інших країн. Зокрема, нещодавно гості з Польщі побували у верхів’ях закарпатських річок. Побачивши, скільки сміття в наших гірських водоймах і потічках, вони не могли втриматися від різких коментарів. Поляки справді були вражені неприємним видовищем і сказали, що якщо навіть річки будуть переповнені рибою, туристи все одно оминатимуть Закарпаття десятою дорогою. Відпочивати в таке засмічене середовище вони ніколи не приїдуть.
Хочу сказати, що ми просто не усвідомлюємо масштабів засміченості річок, негативного техногенного впливу на них. Треба врахувати, що за останні 20 років змінилася структура відходів. Переважна їхня більшість не розкладається і не розчиняється у воді. А кількість цих відходів зростає настільки інтенсивно, що дно Тиси замулюється на очах. Ви зверніть увагу на те, що коїться під транспортними мостами. Там уже такі загати, що вода не має проходу. Вона не встигає вільно протікати, а тому рівень її буде підніматися. І доведеться витрачати нові мільярди на нарощування дамб. Може, від цього хтось виграє, але не екологія і не закарпатці.
Потрібно терміново упорядкувати систему збору сміття, створювати легальні сміттєсховища європейського типу, вирішувати проблему з подальшою утилізацією та переробкою. І паралельно посилити відповідальність за бездіяльність, коли йдеться про охорону довкілля, зокрема на гірських територіях.
Минулого року, наприклад, весь наш колектив побував у Колочаві, щоб власноручно звільнити берегову частину річки (у напрямку до водосховища) від стихійних сміттєзвалищ. Ми фактично виконали ту роботу, за яку відповідальний колочавський сільський голова. На його адресу ми, звичайно, видали відповідний припис, але ж разом з тим показали приклад, що проблему можна вирішити конкретною роботою. Правда, судячи з відгуків та подальших обстежень території, Колочава й далі потопає в смітті.
Анатолію Львовичу, як вважаєте, колись можна буде ловити форель у закарпатських річках?
— Не забуваймо, що форель та інші лососеві взагалі занесені в Червону книгу України. Тобто зараз ця риба перебуває під захистом держави й природоохоронних законів. Але якщо б реально запрацювала “Програма відтворення лососевих видів риб у басейні р. Тиса на 2008—2015 роки”, то ми б кількість лососевих збільшили у сотні й тисячі разів, і тоді можна було б справді говорити про видачу дозволів ловити форель (дунайського лосося, харіуса) на визначених ділянках відкритих водойм. На жаль, фінансування програми відкладається з року в рік. Тому нині намагаємося відтворювати популяцію лососевих власними силами. З відібраної ікри наші спеціалісти спільно з аматорами клубу “Головатиця” виростили 15 тисяч мальків форелі. Їх запустили в струмки Великоберезнянщини, Воловеччини, Тячівського і Міжгірського районів. На черзі — випуск в річку Тису лосося дунайського (головатиці). Хочу сказати, що це унікальна подія. Вперше в Україні відбулося зарибнення відкритих водойм. Якщо б це робилося за підтримки згадуваної програми, то в струмки можна було б запустити мільйони мальків. І Закарпаття, як край форелі та лосося, мало б ще один унікальний бренд, який би приваблював туристів з усього світу.
Розмову вів Василь Горват, Виноградів, Новини Закарпаття, Закарпаття онлайн.БЛОГИ