Із щоденника Сергія ФЕДАКИ… Чаювання
День Конституції запам’ятався виключно двогодинним телесюжетом про чаювання журналістів з Віктором Януковичем на його дачі у Межигір’ї. Відчувається, що розмову було ретельно відрежисовано і змонтовано – на це фахівці мали цілий тиждень. Про саму Конституцію мовилося остільки оскільки. І це вже було добрим знаком. Бо у нас за конституційні зміни завжди хапалися тільки тоді, коли все інше вже валилося з рук. Сама собою склалася прикмета: якщо влада заходилася переписувати Основний Закон – значить вона вже сушить весла. Чинному Президентові нічого переписувати не треба. Поки він обходиться без золотої рибки і без килима-літака, а все інше у нього давно є. Нарешті ми побачили політика, якому Конституція не зважає. Втім було би дивно почути щось інше 28 червня. У цей день всі клянуться у вірності Конституції.
Отже, справжнім приводом для зустрічі з довіреними журналістами було не це. Просто невмолимо насувається інша дата – 20-річчя незалежності. Отам доведеться звітувати більш предметно. Можна, звісно, сказати, що попередники були так собі. І це буде чистою правдою. За них навіть 10-ліття було змазане, бо тоді саме гримів касетний скандал. Того літа хіба що візит Папи Римського зміг витягти Л.Кучму із багна. Але згадувати про всіх тих партачів життя на ювілеї якось недоречно. Доведеться говорити про щось пристойніше. От Президент із телезірками і намагалися намацати щось таке, за що не соромно. Вийшло поки не надто переконливо, але ще є два місяці.
Поки позитивів виявили усього два-три. По-перше, залізобетонна певність Президента у собі. Він прямо заявив, що ніякі рейтинги його і політичні штучки не цікавлять, він переймається більш земними справами. Результати на парламентських виборах-2012 будуть прогнозованими – тут навіть нема про що говорити. Партія регіонів вже має 1,2 млн. членів, і це далеко не межа. Від себе додамо, що тільки вона і має шанс на проходження з усіх нинішніх парламентських сил. “Батьківщина” під великим питанням, оскільки її лідерку, найімовірніше, не допустять до перегонів.
Президент, до речі, натякнув, що можливе ще й розслідування щодо державних позик під величезні проценти, які набрав попередній уряд. Коротше, питань багато, а відповідь відома наперед. Інші парламентські команди – взагалі без питань. Дозволено буде пройти тільки офіційній опозиції – командам С.Тігіпка і А.Яценюка. Решта потенційних переможців наразі на межі прохідного бар’єру. Якийсь опір міг би чинити ще західняцький істеблішмент, але для цього він мусив би мати респектабельну партію центристського спрямування, яка би максимально експлуатувала націонал-патріотичну риторику. “Свобода” для цього не підходить, іншим партіям з того спектру поки бракує популярності і фінансів.
Мажоритарні депутати практично всі заглядатимуть владі до рота. Вже на сьогодні чітко визначено, хто саме має перемогти у кожному з 225 округів. Таким чином, у парламенті складеться конституційна більшість, здатна переписати Основний Закон хоч коломийками, хоч репом. По-друге, Президент чітко висловився за відхід олігархів від безпосередньої участі у політиці. Мовляв, слід розмежувати бюрократію і бізнес. Тяжко сказати, наскільки те все щиро. Але справді найсерйознішу загрозу Президент може відчувати аж ніяк не з боку якихось демократичних інституцій, а тільки з боку великого капіталу. Поки між ними консенсус, але якщо декларована боротьба із корупцією перейде з імітаційної стадії у реальну, конфлікт між владою і великим капіталом стане неминучим.
По-третє, Україна лишається на геополітичному роздоріжжі. Роман з Європою затяжний і безрадісний. Потенційні партнери вже просто осточортіли одне одному і продовжують спілкуватися більше про людське око, про жодну щиру симпатію вже давно не йдеться. З Москвою ще складніше, бо всупереч математиці український мінус на російський мінус дає не плюс, а ще більший мінус. Є ще Китай, але там поки все вилами по воді.
Тому орієнтація перш за все на власні сили, на експортно орієнтоване виробництво. А також – жорстка економія, згортання соціальних програм і розпродаж землі. З останнім явно поспішають, щоб саме за його рахунок вирішити бюджетні проблеми наступного року. якщо земельна реформа піде, тоді президентство В.Януковича триватиме мінімум десять років.
Сергій ФЕДАКА, газета “НЕДІЛЯ”
