Європа попрощалася з Отто фон Габсбургом
У столиці Австрії минулої суботи поховали сина останнього правлячого імператора Австро-Угорщини кронпринца Отто фон Габсбурга. Він був останнім представником відомої європейської династії Габсбургів. Відень улаштував останньому кронпринцові Австро-Угорської імперії королівське прощання. На похороні були присутні король і королева Швеції, герцог Люксембургу, принц Ліхтенштейну, представники королівських родин Іспанії, Бельгії та інших країн. Також до столиці Австрії приїхали президент Грузії Михайло Саакашвілі з дружиною Сандрою, інші політичні лідери Європи.
На богослужінні в соборі Святого Штефана, головному соборі Австрії, були присутні 1,5 тис. гостей, зокрема вся політична еліта країни. Арсеній Яценюк — єдиний український політик, який побував на церемонії прощання.
Арсенія та Терезію Яценюків запросив син Отто фон Габсбурга Карл фон Габсбург. Відомо, що в жовтні 2009 року лідер «Фронту Змін» відкрив у Чернівцях пам’ятник Францу-Йосифу І — імператорові Австро-Угорщини з роду Габсбургів, який правив у 1848—1916 роках.
Вважається, що саме за Франца-Йосифа місто Чернівці сягнуло найбільшого розквіту. Сам Отто фон Габсбург неодноразово приїздив в Україну. Він був великим прихильником інтеграції України в Європейський Союз.
Як проходила церемонія прощання? Які залишилися відчуття? Говоримо з Арсенієм ЯЦЕНЮКОМ:
— Це була велична церемонія, яка викликала в мене складний букет почуттів. З королівськими почестями ховали спадкоємця престолу Австрійської імперії. Та відбувалося це в Австрійській республіці, державі, до якої Отто фон Габсбургу було заборонено в’їзд до 1966 року (понад 40 років!), поки Відень отримав від нього офіційної відмови від претензій на престол. Тому це було не просто пишне прощання з достойною людиною, це була важлива історична подія.
Життя Отто фон Габсбурга — людини Європи, яка була громадянином чотирьох країн континенту, володіла вісьмома мовами, було видатним прикладом мудрості, бездоганної політичної кар’єри, не патетичного, а справжнього служіння своїй справі. В 60-х роках він відмовився від пропозиції диктатора Франко стати королем Іспанії. Кронпринц за народженням, на прямих виборах вражаючою кількістю голосів його неодноразово обирали депутатом Європарламенту.
В Європарламенті він послідовно обстоював ідеї об’єднаної Європи, демократичної та вільної. Журналісти постійно запитували його, чому він не бореться за повернення своїх володінь, чи не шкодує за часом, коли його родина володіла половиною континенту. На що доктор фон Габсбург незмінно відповідав: «Ніколи не можна оглядатися назад».
— Що пов’язує українців із Габсбургами та Австро-Угорською імперією? Яке мало значення перебування українських земель під Австро-Угорщиною?
— Очевидно, що українці «під Габсбургами» отримали досвід європейських політичних інститутів і європейськості як такої. Звісно, що в плани імперії не входила незалежна Українська держава. Але автономія була більша, ніж за часів СРСР. В українських землях, що перебували в складі Австро-Угорської імперії, влада дозволяла розвиватися мові та культурі. Лікарень та шкіл було збудовано чи не більше, ніж за радянських часів. І в цьому, напевно, найбільше значення того перебування для майбутнього України.
— Сьогодні аристократія в традиційному розумінні — відходить. Що залишають світові європейські монархи? Які цінності можуть прийти на зміну аристократії?
— Аристократія — це передусім не герби й лакеї в білих рукавичках. Аристократія — це відповідальність і надбана століттями мудрість. Європейські монархії демонструють і відносно недавні зразки глибокої самопожертви й справжнього аристократичного духу. Нинішня англійська королева, яка працювала водієм санітарної автівки під час Другої світової війни, наприклад. Чи король Данії, який під час окупації нашив собі жовту зірку Давида — як вимагали німці від євреїв.
Британці, голландці, данці, норвежці чи шведи трохи іронізують над своїми королями, королевами й принцами, але під час кожного опитування громадської думки більшість категорично висловлюється проти скасування монархії. Це символ єдності нації. Аристократія — це інститут виховання національної еліти, того, чого бракує Україні. У нас дефіцит освічених, підготовлених людей, які виховані на цінностях, знають історію і традиції, знають, яке майбутнє країни вони хочуть збудувати.