Репетиція тривалістю півстоліття

[Total: 0    Average: 0/5]

У Михайла Суслікова і «Юності Закарпаття» — подвійний ювілей. Їм разом — 140 років.

В аматорському мистецтві профспілок України нині немає такого діючого самодіяльного колективу, творча історія якого нараховує п’ять десятиліть, а його художній керівник – легенда української хореографії – відзначає 90 – річчя від дня народження, з яких понад 76 – творчої діяльності(!) Саме таким є заслужений самодіяльний ансамбль танцю України «Юність Закарпаття» обласного Будинку культури профспілок, незмінним художнім керівником і постановником танців якого є народний артист України Михайло Львович Сусліков, який 1 січня 2012 року святкував  свій чудовий ювілей.          

Репетиція тривалістю півстоліття

Того вересневого дня до балетного залу обласного Будинку культури профспілок, де під керівництвом Михайла Суслікова проходила чергова репетиція ансамблю «Юність Закарпаття», завітали близько двох десятків ветеранів колективу. Головний «авторитет» і душа ансамблю Анатолій Мальований, який майже три десятки років танцював тут ( як, до речі, і його дружина Надія), привітав Михайла Львовича з 50-річчям від дня першої репетиції ансамблю. Символічно, що цього вечора двоє серед присутніх ветеранів – Василь Пішта та Павло Станко – були учасниками першої репетиції цього хореографічного колективу і також відділи йому десятки років свого творчого життя. Багаторічними солістами в ансамблі  були й діти керівника колективу – син Леонід і донька Людмила, яка нині керує відомим в області зразковим дитячим ансамблем «Веселка» обласного Будинку культури профспілок.

          Учасників торжества привітала і директор Будинку культури Ганна Табакович, яка була одним з ініціаторів цього творчого сюрпризу. Вона вручила Баті, як тепло і з повагою  називають Михайла Львовича ветерани ансамблю, подарунок та букет квітів. Далі були спільні фотографування, зворушливі спогади про минуле…

            А все починалося так. Коли 50 років тому виникла ідея створення в Ужгороді нового самодіяльного колективу високого  рівня  майстерності,  бути його керівником було запропоновано стати колишньому артисту балету Закарпатського народного хору обласної філармонії, талановитому  балетмейстеру Михайлу Суслікову, який мав досвід роботи з відомим в області і профспілках колишнього СРСР ансамблем  народного танцю «Свалява» –  одного з найбільших підприємств Закарпаття – Свалявського лісокомбінату.

           Спочатку новостворений колектив працював на базі міського будинку культури, а вже потім – при клубі облпрофради. Після конкурсного відбору до ансамблю 70 хлопців та дівчат прийшли у вересні 1961 року на першу репетицію колективу.  Його вирішили назвати «Юність», але оскільки з’ясувалося, що таку ж назву  вже мав у Львові інший хореографічний колектив (ним керував  відомий хореограф Мирослав Вантух), ужгородський  ансамбль  отримав назву «Юність Закарпаття».

Кроки визнання

            Завдяки наполегливій репетиційній роботі під керівництвом Михайла Суслікова майстерність закарпатських аматорів сцени стрімко зростала  і невдовзі стала відомою широкому загалу. За участь   у концерті для учасників  партійного пленуму у Жовтневому палаці у грудні 1963 року, де їхній виступ  пройшов на «біс»,  Укрпрофрада присвоїла ансамблю «Юність Закарпаття» звання народного. Поступово збагачувався новими яскравими  номерами і репертуар колективу, до якого увійшли хореографічні  композиції «В труді наша слава», «Закарпатське весілля», «Над річкою Ужем», українські, словацькі, угорські  та інші  танці у постановці Михайла Суслікова.

            Цікавою, зокрема,  є історія створення танцю «Бокораші» за однойменною картиною відомого закарпатського художника Йосипа Бокшая. В ньому  яскраво проявилися новаторство  і оригінальність творчої думки керівника колективу: він   виставив на сцені в один ряд танцюристів, які рухами імітували хвилі бурхливої ріки Тиси. Ця постановка, оркестровку до якої зробив відомий закарпатський композитор Степан Мартон, мала величезний успіх під час численних концертів. За виступ у концерті до 50-річчя Жовтня у Києві, де головою журі був Павло Вірський, ансамбль нагородили золотою медаллю. Після блискучого виступу  колективу  у Декаді українського мистецтва в Москві «Юність Закарпаття» отримала звання заслуженого самодіяльного ансамблю танцю, а Михайло Сусліков – заслуженого працівника культури Української РСР.    

            За десятки  років творчої діяльності  самобутній колектив з успіхом представляв хореографічне мистецтво України і Закарпаття  на фестивалях, гастролях, у концертах  у Канаді, Югославії, Франції, Великобританії, Анголі, Італії, Чехословаччині,  Угорщині, Румунії, Польщі та інших країнах. Він був володарем гран-прі міжнародних фестивалів у Парижі (Франція), Бєлграді (Югославія), Зеленій Гурі (Польща), Лангароне (Італія).  Невипадково на багатьох  фестивалях за кордоном їх організатори ставили номери у виконанні закарпатських танцюристів на завершення концертних програм.

            Ансамбль «Юність Закарпаття» нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, є лауреатом усіх всеукраїнських оглядів народної творчості та фестивалів аматорського мистецтва, а його художній керівник Михайло Сусліков у 1999 році отримав звання «Народний артист України». За особистий внесок у розвиток культури та мистецтва України його було нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а також найвищою  нагородою Федерації профспілок України – нагрудним знаком  ФПУ «Профспілкова відзнака».

Фронтові концерти 

А як в канун ювілею не згадати фронтові дороги Михайла Суслікова? На фронт він потрапив у грудні 1944 року, коли бригада артистів Запорізького обласного музично-драматичного театру у складі 14 чоловік була направлена у розташування Четвертого Українського фронту, який вів бої  на території Чехословаччини. Доводилося  виступати безпосередньо на передовій,  неподалік  від лінії фронту – перед наступом наших військ,  на горищах будинків у невеликих містечках, визволених від ворога,  у спеціально обладнаних наметах польових військових госпіталів. Бувало, що несподівано розпочинався  німецький артобстріл, у сотні метрів вибухали снаряди…

Як згадує  Михайло Сусліков, кожен концерт тривав одну годину або трохи довше. Як правило, хореографічний  блок  включав три танці – російський,  український і циганській. Часто після бурхливих оплесків глядачів   давали номери на «біс».  Траплялося, що в один день  було  по 3-4 концерти, на яких  були  присутні 100-200 солдатів і офіцерів. Іноді доводилося давати концерти для командування фронту. І завжди атмосфера  концертів  була надзвичайно зворушливою, доходила до сердець учасників бойових дій.  На фронті Михайло Сусліков познайомився з молодою співачкою Лідією Муромцевою, яка пізніше стала його дружиною.

Про  фронтові будні артиста  Михайла Суслікова, які завершилися у квітні 1945 року, нагадують  його бойові нагороди – орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, різні медалі.

Замість епілогу

Отже,  у Михайла Львовича Суслікова гарний ювілей – дата, яка заслуговує  на всенародну шану і повагу. Як завжди, ювіляр постійно у вирі культурно-мистецького життя Закарпаття.  Творча біографія ансамблю «Юність Закарпаття» – одного з кращих аматорських хореографічних колективів  України  за 50 років безперечно, гідна уваги. А 90-річчя його художнього керівника – яскравий приклад творчого довголіття на ниві хореографічного мистецтва нашої країни і області, якому він присвятив своє життя.

            Про все це розповідається у книзі відомого культурознавця і літератора Василя Кобаля про Михайла Львовича, яка виходить до  ювілейної дати.

Сергій Баранчиков, Обласна рада профспілок Закарпаття

 

Comments are closed.