Більшості українців не по кишені корисні та якісні продукти
Більшості українців не по кишені корисні та якісні продукти. Такий портрет споживачів ставить Україну в один ряд з такими соціально неблагополучними країнами як Ефіопія, Конго і Перу.
Щоб прогодувати своїх двох синів харків’янці Марії Падалко потрібно майже три тисячі гривень. Це рівно половина її місячного доходу. Але навіть така сума не дозволяє сім’ї Падалко купувати якісні продукти. “Рибу купуємо тільки морожену – хек і мінтай, м’ясо – частіше тільки курку з магазину- вона дешевша, з молочної продукції – тільки масло і молоко. Сир – рідкісний продукт на нашому столі”, – розповідає Марія.
За мірками Харкова, три тисячі гривень – це великі гроші. Середня заробітна плата багатьох жителів першої столиці навряд чи перевищує даний рівень. Це означає, що їх раціон ще більш скромний. Причому так живуть не лише харкiв’яни, так живе більшість українців.
Не по кишені За даними Держстату Україні за 2011 рік, середньостатистичний співвітчизник витратив на харчування 53% своїх доходів. Для порівняння, в країнах Євросоюзу, їжа забирає не більше 20% місячного заробітку. “Чим більше відсоток, який йде на їжу, в загальному доході середньостатистичної сім’ї, тим бідніше держава.
Зверніть увагу, в соціально розвинених країнах, наприклад, у Великобританії на їжу йде не більше 10% доходів сім’ї, в Німеччині – 12%, в США всього 7%”, – зазначає Марія Лисенко, член громадської організації “Здоров’я”. В останньому рейтингу якості харчових продуктів, який нещодавно склав The Economist Intelligence Unit, Україна зайняла 44 місце, випередивши Таїланд, Болгарію, Перу, Казахстан, Азербайджан, Таджикистан.
Наступними в списку йшли: Ефіопія і Конго – тобто країни з дуже низьким рівнем життя. Дослідники вивчали витрати на споживання їжі порівняно з іншими витратами громадян різних країн, пропозицію їжі в місцях постачання, а також дотримання харчових стандартів. “Середньостатистичний українець в день з’їдає близько 40 грам білка, а потрібно удвічі більше.
У раціоні наших громадян не вистачає сиру, сиру, молока й риби. Більш менш нормально йдуть справи з овочами, але це тому, що даний вид продуктів відносно дешевий в нашій країні”, – говорить дієтолог Анна Ковальчук. За її словами, часто незбалансована дієта є основною причиною багатьох захворювань. “Ризик смертності у тих, хто вживає нездорову їжу, їсть мало корисних продуктів, майже в два рази вище, ніж у тих, хто стежить за своїм харчуванням”, – говорить Анна Ковальчук.
Аналогічні дані наводить Каролінський інститут у Стокгольмі – співробітники цієї установи провели дослідження і прийшли до висновку, що ті, хто не дотримувався принципів правильного харчування, мали на 21% вище ризик смертності від різних захворювань, і на 27% вище ризик смертності від серцево-судинних захворювань. Істина в їжі Окремої уваги заслуговує якість продуктів харчування. “В Україні діють радянські стандарти, і вони самі по собі непогані.
Але українські виробники знаходять прогалини в законодавстві, а система контролю у нас недосконала”, – говорить Марія Лисенко. Посилаючись на дані Держспоживінспекції, вона стверджує, що в Україні, наприклад, близько 97% ковбасних виробів містять синтетичні речовини і різні фарбники. Те ж стосується і інших продуктів. “Виробники щедро додають хімію в свою продукцію. Як ви думаєте, що потрібно додати в молоко, щоб воно місяць не скисало?
А в ковбасі та сосисках думаєте – м’ясо? Там перетерті шкіра і кістки тварин”, – впевнена Тетяна Г., начальник відділу по контролю за якістю продуктів торгової мережі. Більшість добавок, які входять до складу продуктів в Україні, використовують і в ЄС. Правда, там закон зобов’язує виробника писати на упаковці всі хімічні елементи, які додаються у продукт, із зазначенням Е-кодів.
В Україні виробники лукавлять: наприклад, якщо в продукті міститься глутамінат натрію (Е-621), на етикетці пишуть “підсилювач смаку”. Крім цього, виробники часто (за інформацією Держспоживстандарту майже в 80% випадків) покупця вводять в оману – вони замінюють інгредієнти дешевшими і далеко не завжди безпечними для здоров’я.
Так, за даними Держспоживстандарту, найбільше фальсифікату виявляють в м’ясній і молочній продукції. У молоці, вершковому маслі, твердому сирі та сметані часто знаходять рослинні жири, яких там бути не повинно, в ковбасах і сосисках – сою, барвники і консерванти. Всього за 2011 рік фахівцями Держспоживстандарту було перевірено 200 тонн молочних продуктів. В результаті 35% товару було забраковано та знято з реалізації. На м’ясному ринку фальсифікату не менше. З перевірених у минулому році 400 тонн м’ясопродуктів було забраковано 36%. Основні нарікання: більше, ніж зазначено в складі, вологи в ковбасі, наявність крохмалю, невідповідності з мікробіології.
Рука держави Змінити ситуацію має законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з безпеки харчових продуктів”, який зараз лежить в стінах Верховної Ради. Даним законопроектом пропонується посилити вимоги до якості і безпеки харчових продуктів, а також посилити відповідальність виробника за порушення законодавства про безпеку харчових продуктів. Зокрема, планується створити єдиний орган з контролю над безпекою харчових продуктів (зараз цим завідує п’ять різних служб).
Зазначимо, зараз підприємство має отримувати санітарно-гігієнічні висновки, протоколи відповідності та інші документи в більш ніж десяти інстанціях. Цей єдиний контролюючий орган отримає право в будь-який час і на будь-якому етапі виробництва без попередження взяти контрольні зразки продукції і самостійно їх перевірити.
Також в законопроекті йдеться про те, що виробництво і збут небезпечних для здоров’я людей харчових продуктів буде каратися накладанням штрафу на посадових осіб у розмірі від 75 до 90 неоподатковуваних податком мінімумів (1200-1500 гривень). У більш серйозних випадках, якщо, наприклад, було завдано відчутної шкоди здоров’ю, недбайливому виробнику загрожує строк від двох до п’яти років, в разі смерті потерпілого – тюремне ув’язнення на п’ять-десять років. Втім, поки прийняття даного законопроекту постійно переноситься. На ринку говорять, що це відбувається не без лобістських зусиль деяких виробників, яким не вигідний жорсткий контроль над якістю їхньої продукції.