Ужгород перед зимою
Приморозки прийшли зовсім несподівано. Ніби ще днями світило сонце, а тепер вже майже зима. Але справа не тільки у погоді. Нещодавня виборча кампанія була дуже галасливою, а чим вона скінчилася – так і досі не зрозуміло. Бо місцеві вибори аж ніяк не стабілізували політичну ситуацію на місцях – швидше, навпаки, збурили її, причому часто на порожньому місці. Відчуття недомовленості лишається і по сьогодні. Як воно буде далі, не надто зрозуміло.
Ужгород, на відміну від інших закарпатських міст, досі не може похвалитися першою сесією нової міської ради. Ніби і голоси уже перерахували, і з депутатами остаточно визначилися і навіть міського голову обрали, а сесія все одно не збирається. Врешті-решт її заплановано на 26 листопада – аж через місяць після того дня, коли було обрано самих депутатів.
Затягування з відкриттям першої сесії новообраної Ужгородської міськради може бути пов’язаним з незрозумілою ситуацією в обласній раді. Ясно, що депутатському корпусу Ужгорода цікаво, яка складеться розстановка сил в області загалом, зокрема, які посади візьме тут пропрезидентська «Солідарність» і наскільки доведеться з нею рахуватися. Поки ситуація в цьому плані цілком невизначена. Дана партія спокійно могла би взяти посаду першого заступника голови облради і секретаря Ужгородської міськради. Але щось загальмувалося, наразі ці перспективи виглядають менш зримими, ніж тиждень тому.
Якщо «Солідарність» в обласній раді взагалі перейде у глуху опозицію, тоді навряд чи їй світитиме і секретарювання у міськраді. Якщо ж, навпаки, більшість в облраді сформується саме навколо цієї партії, тоді у неї будуть гарні перспективи і у міськраді. Хоча формально ради різних рівнів і не залежать одна від одної, але фактично мусять зважати на розстановку сил.
Буксування в обласній раді може тривати достатньо довго. Фактично крайньою датою може стати аж кінець грудня, коли парламент мав би затвердити державний бюджет, відповідно після цього й облрада має затвердити бюджет обласний. До того ж часу ще можна розкачуватися, що, очевидно, і буде чинитися. Так сталося, що закарпатський політикум різко розділився на дві непримиримі половинки, причому приблизно рівні по своїй силі і чисельності. Оця нестійка рівновага нікого особливо не влаштовує, але і проектується з обласного рівня на ужгородський.
Звичайно, наявність у майбутній міській раді аж дев’яти фракцій – це певний феномен. Рада вийшла мозаїчною як ніколи. Схоже, що вона постійно переформатовуватиметься, як калейдоскоп. Більшість ужгородсь- ких депутатів – це підприємці. Вони прийшли до влади, аби захистити свій бізнес і створити для нього оптимальні умови. Тож ділити вони мають що, заздрості до сусідів по кріслам теж не бракуватиме – веселі сесії гарантовано.
Оскільки в Ужгороді поки не сформувалося якогось єдиного клану, можливо, у міськраді мірятимуться силами представники різних малих групок і поступово буде викристалізовуватися щось більш масштабне і всеохоплююче.
До того ж і становище міського голови у міськраді дуже непросте. Більшість можна створити відносно легко, але питання у тому, наскільки вона буде стійкою. Перед депутатами постійно виникатиме спокуса висловити недовіру мерові. Щоб цього не допустити, Богдан Андріїв точно так постійно муситиме задовольняти усе зростаючі апетити депутатів.
Навіть після тимчасової втрати Криму Закарпаття не змогло перетягти на себе усі туристичні потоки, які раніше ішли на півострів. Наразі за це варто позмагатися, нова міськрада могла би активно включитися у збільшення туристичної привабливості Ужгорода. Хоча, схоже, більшість депутатів займатиметься зовсім іншим. Перші сто днів цієї ради співпадуть уже з закінченням зими і настанням відлиги, а відтак і активізацією громадських активістів, першими весняними мітингами протестів. Тому депутатам, звичайно, варто узимку добре попрацювати, аби не наражатися на перші хвилі категоричного неприйняття уже цієї весни…
Сергій ФЕДАКА, газета “Наш Ужгород”
