Лавріщев vs Шухевич

Закарпатські села гальмують із декомунізацією, не дотримавши термінів, які передбачені законом для зміни назв вулиць та площ.

Згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» нові назви мали з’явитися ще до 21 лютого. Досі близько 80 вулиць так і не перейменовані (із близько 250 по всій області, які були у списку з початку кампанії з декомунізації).

Пасе задніх і місто Ужгород. Тут мають перейменувати 22 вулиці, які досі носять «радянські» назви. Минулого тижня на черговій сесії питання про декомунізацію зняли з порядку денного, навіть не голосувавши.

Лавріщев vs Шухевич?

Вулиця Лавріщева в Ужгороді. У дворі поміж багатоповерхівок майорить український прапор.

Це одна із 22 вулиць Ужгорода, які сьогодні є у списку на зміни. Свого часу її назвали на честь героя СРСР, учасника Другої світової, який загинув і похований в Івано-Франківській області, у братській могилі міста Долина. На вулиці, яка названа на честь 22-річного учасника війни, який не мав стосунку до Закарпаття, уже виросло не одне покоління ужгородців. Про що свідчать і таблички з назвою, які не мінялися десятками років, а то й просто виписані вручну, як от на самому початку вулиці зі сторони Гагаріна.

Євген живе на цій вулиці уже 28 років. Молодий чоловік хоч і розуміє, що закон виконувати треба, але каже, у людей перемагає звичка, коли йдеться про зміни: «Я все життя прожив на цій вулиці. До цієї назви звикли. Та й навіть якщо змінять, то таксисти однаково їздитимуть на Лавріщева. У цілому, я думаю, вулиці можуть носити імена історичних постатей незалежно від країни їхнього походження».

Чи ви знаєте, хто такий Лавріщев? – питаємо у чоловіка, який щойно припаркувався у дворі. – Абсолютно не знаю! І 99% жителів цього мікрорайону, мабуть, також не знають, – каже пан Василь. – Я за закон, за декомунізацію. Але через 20 років знову перейменують. То краще було б назвати Абрикосовою чи якось так…

Комісія з перейменування в Ужгороді запропонувала перейменувати вулицю Василя Лавріщева на честь провідника Української повстанської армії, Героя України посмертно Романа Шухевича. Цей факт місцеві сприйняли по-різному.

Пані Валентина на питання про зміну назви розмірковує:

– Ось така мода – ось Шухевич, Бандера – і всі вулиці мають перейменовувати в ці імена. Ну не треба так тотально робити!

– Яка була б ваша пропозиція?

– Ой, якусь таку назву, щоб її і через 50 років не треба було міняти. Якусь дуже гарну назву – Зелена, Квіткова…

Валентина Федорівна все життя пропрацювала вчителем географії. Нині в Ужгороді допомагає дочці виховувати онука. Жінка впевнена – зміни потрібні:
– Хай буде сучасне для нашої молоді! Їм будувати нашу країну!

– Ви знаєте, на яку назву хочуть перейменувати?

– Ні, я не знаю.

– На Романа Шухевича.

– За, за! Підтримую. Молодці!

Місцева мешканка пані Катерина впевнена, що Василь Лавріщев причетний до Закарпаття, тому жінка думає, що існуючу назву міняти не можна в жодному разі: «Дело в том, что участников Великой Отечественной войны надо чтить. Нужно и других чтить, и участников войны в Афганистане… Потому мы против. Мы даже хотели собирать подписи. Вот так».
Це ж не якийсь там Кіров, Ленін чи Орджонікідзе. Лавріщев – герой війни, то навіщо його змінювати!? – каже Марія Станіславівна, зупиняючись і ставлячи клунки з продуктами на тротуар, щоб продовжити розмову.

– Ви знаєте як хочуть Лавріщева перейменувати? – питаємо.

– Не знаю.

– На Шухевича.

– Шухе… Шухевича краще, звичайно! Якщо на Шухевича, героя України, то я підтримую!

Ямкова vs Зелена

Думки мешканців вулиці Лавріщева настільки різні, що, здається, знайти спільної мови ніколи не вдасться. Але є одна деталь, яка поєднує всіх місцевих жителів. Вона стосується стану благоустрою вулиці. Якщо на її початку розташовані багатоповерхівки, двори яких торік перед виборами заасфальтували, то в іншій частині – промислова зона міста, складські приміщення. Поряд занедбана військова частина. Відтак вулиця на окремих ділянках завалена сміттям. А дорога у вибоїнах. Тут уже давно хочуть бачити міську владу і просять допомогти вивезти те сміття, яке накопичувалося роками. Бо якщо дрібне сміття вони ще здатні прибрати, то з купами непотребу самі не впораються.

Тож навіть соромно, що вулиця зветься ім’ям Героя Радянського Союзу і, можливо, називатиметься, ім’ям Героя України, а в такому занедбаному стані, кажуть місцеві.

Пані Любомира, яка живе тут уже 40 років, про назву навіть не задумувалася, бо, каже, є першочергові проблеми:

– я не «проти» і не «за». Я за те, щоб зробили нормальний асфальт, щоб люди не топилися в ямах.

– А як би ви назвали свою вулицю?

– Ямкова (усміхається). Нехай знають!

Місцева мешканка Кіра Григорівна обурена, але не назвами, а тим, що бачить із вікна та знадвору: «А раніше це була Зелена вулиця, називалася Зеленою. Вона дійсно була зелена. Вона просто була, як зелений коридор. І хай вона буде Зелена, якщо комусь не подобається»

Михайло – колишній військовий. Нині на пенсії. Коли він проходить повз купу сміття на вулиці, зупиняємо і питаємо, що думає про перейменування. Чоловік деякий час розмірковує, а тоді каже: «Не от названия зависит, как живут люди на улице или в городе, понимаете? Но это улица, как бы её не назвали (пока она называется Лаврищева) от этого чище не станет».

Почути кожного, наздоганяючи закон

Вулиці Ужгорода перейменують, коли врахують усі зауваження, що досі виникають. Так міський голова Богдан Андріїв пояснює, чому під час останньої сесії, 10 березня, навіть не розглядали питання про декомунізацію. Попри те, визначені законом строки порушені, міська влада самостійно має намір переназвати вулиці, не вдаючись до допомоги обласної влади. Керівник міста обіцяє, що за місяць впораються: «за місяць щось станеться!? Ми повинні враховувати побажання мешканців. Тому протягом місяця ми додатково ще розглянемо це питання, зробимо круглий стіл, запросимо всіх бажаючих узяти участь. І додатково розглянемо на наступному пленарному засіданні сесії Ужгородської міської ради».
Якщо пропозиції, які зафіксовані на цей час, візьмуть до уваги, то в Ужгороді замість вулиці Котовського з’явиться Івасюка, замість Галана – Героїв Крут, вулиця Джамбула носитиме ім’я науковця Комендаря, Ватутіна – силача Фірцака. Вулиця Островського буде перейменована на вулицю Карпатської України. З усім списком 22 пропозицій можна ознайомитися на офіційній сторінці Ужгородської міської ради в мережі. Але зважаючи на додаткові консультації, цей список може змінитися.

Тим часом більше двох десятків вулиць уже переназвала обласна адміністрація. На Закарпатті під дію закону про декомунізацію підпадають ще майже 80 вулиць. Надати їм нові назви область має до травня цього року.

Тетяна ЛЕШКО для газети «Наш Ужгород»