Відрізані від світу
Два великих і ще кілька менших паводків тільки за останні півроку пережило Закарпаття. У результаті зруйновані дамби і дороги на кілька десятків мільйонів гривень. Село Кричево Тячівського району кілька днів узагалі було відрізане від усіх шляхів. А в селі Калини, де міст руйнується на очах, селяни моляться, аби вода не забрала їхні хати, в прямому сенсі цього слова. «НЕДІЛЯ» проїхалася кількома селами Тячівщини, щоб подивитися на післяповеневу ситуацію.
Острів’яни серед гір та лісів
Прямісінько городами селян по ґрунту нині проходить дорога, яка з’єднує село Кричево з іншими населеними пунктами Закарпатської області. А все тому, що спочатку в листопаді минулого року, а згодом у січні цього року річка Теребля на очах у місцевих зруйнувала єдиний шлях, яким можна виїхати і в’їхати до села. Дорогу зруйнувало впритул до ліній електропередач.
«Люди відрізані від села практично повністю, коли немає дороги», – розповідає лікарка тутешньої амбулаторії сімейної медицини Світлана Попович, яка обслуговує кілька сотень людей у двох селах. Чоловік лікарки пан Василь приєднується до розмови і додає: «Якби не почали зразу прокладати дорогу через городи, то сиділи би тут, як на острові! Кожен рік таке відбувається. При кожній повені ми відрізані від світу. Цього року було десь два чи три рази. Це, що ви доїхали, це вже така дорога, проїхати можна…»
Острів’яни – так жартома називають себе самі місцеві мешканці. Бо коли річка змиває дорогу, тупикове село опиняється на своєрідному острові посеред гір та лісу.
Місцевий мешканець Роман на власному авто щодня проїздить через ґрунтову дорогу, яка зараз заміняє асфальтовий шлях, і тільки встигає ладнати ходову: «Бачите, який заїзд поганий. Ми їдемо-їдемо, машини розбиваємо – і ніхто на нас не звертає уваги. Ми просимо, щоб вже якось зверху дивилися на ці проблеми села, щоб якось виділяли кошти. Я розумію, що всім важко в країні, трудне становище, але треба дивитися, треба допомагати».
Сільського голову Кричева Василя Кричфалушія в післяобідній час зустрічаємо за кермом… трактора. Молодий очільник, якого селяни обрали кілька місяців тому, під час повені особисто рівняв проїзд, щоб з’єднати село із зовнішнім світом. Цього люди не забули й досі.
Пані Ольга, пригадуючи, дивується: «На тракторі прийшов на роботу. Я ще сякого не виділа голову нігде, аби на тракторі ходив на роботу. Усі на «мерседесах», подивіться телевізор – всі на «мерседесах» їздять! А він на тракторі».
Сам голова розповідає, що дороги в селі не стало ще 15 років тому. У березні 2001-го Закарпаття пережило катастрофічну повінь. З того часу сотні кілометрів шляхів так і не привели до ладу. Ті, що існували досі, поступово забирають менші паводки. Така ситуація із дорогою в Кричеві: «У нас є проект по дамбі. Дамба у нас зроблена була до середини села. Потім із середини села до кінця села не доробили, бо закінчилися кошти. Проект є, але коштів немає. І ця вода кинулася в сторону села. А в нас одна дорога. Можливості зробити запасну нема. Тому для нас вона дуже важлива».
На початку березня водники відвели русло річки Теребля від дороги. Для цього з районного бюджету виділили 190 тисяч гривень. Утім фахівці кажуть, цей захист тимчасовий. Перед будівництвом асфальтованого шляху береги однаково треба укріпити, каже начальник Тячівського міжрайонного управління водного господарства Сергій Стойка: «Це русло ріки ми відрегулювали, забрали його від дороги, здвинули десь на 70-100 метрів місцями. Повністю зробили прокоп. Зараз цей берег захищений. І русло не повернеться у свої старі межі».
Тим часом Кричево готує проектно-кошторисну документацію на відновлення єдиної дороги. Його кошторис буде відомий після завершення. Але вже зараз Василь Кричфалушій каже, що приблизно потрібно півтора-два мільйони гривень. Таких грошей в сільському бюджеті нема, їх шукатимуть в обласної влади та в фонді регіонального розвитку. І готові долучитися, лиш би їм допомогли.
Коли річка на вашому порозі, а допомогти ніхто не може
У такій ситуації вже кілька років живе сім’я Аровичів із Закарпаття. Будинок, який господар побудував 30 років тому, за цей час опинився на березі гірської річки. Хоча раніше був далеко від води. Тепер родині все частіше натякають збирати валізи і переїздити з власного дому поки не пізно.
Добротний триповерховий будинок на березі річки Тересва Петро Арович збудував ще минулого століття. Тут виросли двоє його дітей. Про те, що хата згодом опиниться впритул до річки, і подумати не міг: «У 87-му році я будував цей будинок. Все законно, як говориться. Всі документи в мене є, – розповідає чоловік. – Тоді русло річки протікало звідси метрів двісті».
Під час останньої листопадової повені 2015 року вода затопила паркан і ворота господарів. Ще один такий паводок, кажуть селяни – і річка опиниться в будинку. «То не то слово сказати, що страху немає. Страх такий, що навіть інфаркт серця можна дістати, коли вода підбирається до будинку. А ми будинок не побудували в цих роках, а раніше, тому для нас є дуже тяжко звідси виїжджати», – ділиться переживаннями Лариса Арович.
Люди пригадують: ще кілька років тому замість річки тут були пасовища та городи селян. Сусідка Аровичів пані Марія розказує, як саджали картоплю на місці, де зараз вода: «Раніше тут всі землі були колгоспні. Я коли вийшла заміж, ми тут хату побудували, атам ділянка в нас була. А зараз там річка тече… Голови приїздять на машинах. Прийдуть, подивляться, поспівчувають мало, вернуться – і дале собі так… Результату ніякого.
У тому, що русло змінило свій напрям, винні і самі місцеві мешканці. Усі навколо знають, що з річки роками вивозили будматеріал, але жодного звернення до правоохоронців не писали. Бо ж забором гравію екскаваторами займалися свої ж односельці, скаржаться власники будинку та їхні сусіди.
Але є ще одна причина проблеми, пояснюють водники. Хату збудували в староріччі. Дозвіл на будівництво ніхто видавати не мав, наполягають фахівці. Бо річка, кажучи образно, має пам’ять і може повернутися до старого русла. Що і сталося. Для того, щоб збудувати дамбу, яка б захистила цей будинок, потрібно 15 мільйонів гривень. Реальніше знайти гроші на купівлю чи будівництво хати в іншій частині села, ніж на захисну споруду.
Начальник Тячівського міжрайонного управління водного господарства Сергій Стойка про ситуацію на Тересві знає. Але це не єдина ділянка в районі, яка потребує першочергових та невідкладних робіт: «Є більше 22 аварійних точок, які за відсутності фінансування не відбудовуються, не захищаються. Відсутня регуляція річок, яка сильно потрібна зараз. От останній паводок показав, що через те, що не були відрегульовані русла річок, ми маємо проблему в Руській Мокрій, зараз там ведуться відновлювальні роботи, в Калинах через відсутність регуляції знесло 208 метрів дамби, в Нересниці аналогічна ситуація».
А тим часом вода, що наближається до порога, непокоїть і власників десяток хат, які знаходяться вище горезвісного будинку. Бо якщо річка змиє найнижчу хату, за нею в провалля впаде і схил, на якому стоять інші будинки калиничан. А з ними і все господарство, за рахунок якого частина селян і живе.