Перший у Закарпатті монумент Шевченкові було встановлено в угорськомовному селищі – росіянином
Незабаром Україна святкуватиме 25-річчя від Дня проголошення Незалежності. Подія знакова і вагома, адже до неї наша держава йшла не одне століття. І хоч зараз ми переживаємо далеко не найкращі часи і за волю гинуть найкращі сини нашого народу, у нас є що згадати, бо маємо славне минуле, бо пам’ятаємо подвиги визначних особистостей, які творили історію країни. Однією з найвидатніших постатей, на кого рівняється молодь, чиї твори цитують у соцмережах, чиє ім’я відоме у багатьох країнах світу, залишається поет Тарас Шевченко. І хоч він ніколи не ходив закарпатською землею, у нас його теж шанують
Закарпатський Кобзар чи… «переродження» Леніна
Напередодні великого державного свята хочеться згадати про справжні прояви патріотизму та про людей, які йшли ва-банк, не боячись тоталітарного радянського режиму. І одним з таких сміливців є наш земляк навіть не українського походження. Корінний росіянин, колишній мешканець Санкт-Петербурга Юрій Снєтков, відомий наразі як керівник Закарпатської торгово-промислової палати, встановив монумент Шевченкові в угорськомовному Вишкові… ще в 1979 році (приміром, в Ужгороді пам’ятник Кобзареві на Народній площі відкрили аж через два десятиліття, у 1999 році).
– Це трапилося в епоху, коли про корифея української поезії закарпатці знали ще дуже мало, а багато хто взагалі навіть поняття не мав про діяльність великого поета, – розповідає пан Юрій. – Якось, повертаючись увечері з роботи додому, я знайшов у рівчаку обезглавлений пам’ятник. Він зовнішньо нагадував Іоана Предтечу після усікновення. Гадаю, це була статуя Леніна, проте як вона потрапила до канави – досі ніхто не знає. Отже, я підібрав скульптуру, обчистив її і вирішив подарувати мешканцям Хустського району свято. Мій працівник Василь Остапенко (нині вже покійний) зробив Тарасові голову і прикріпив її до постаменту. Таким чином креативний постамент Шевченкові в гірському селищі ми прилаштували власними силами та без використання бюджетних коштів. Звичайно, місцеве населення через те, що у невеличкому населеному пункті було встановлено перший у області пам’ятник Кобзареві, раділо. До речі, у селищі із глибини віків мирно співіснують різні національні меншини, однак більшість вишківчан є угорцями. Але… як «подяку» за ініціативу я отримав догану від керівництва області за самовільне встановлення архітектурної пам’ятки.
Цікаво: якщо пам’ятник Кобзареві, встановлений в Ужгороді, коштував 780 тисяч євро, то вишківський «Шевченко» обійшовся краянам абсолютно задарма.
37 років тому обливатися зеленкою теж було «модно»?
Оскільки вишківський пам’ятник у радянські часи мав далеко не кращий естетичний вигляд (як-не-як хтось таки скульптуру викинув), його вирішити пофарбувати… у зелений колір. Такий «мистецький штрих», правда, подобався далеко не всім, тож у монументальної споруди невдовзі почалося друге життя і період відродження.
– Добре пам’ятаю історію знахідки, виявленої поблизу санаторію «Шаян». Головою селища тоді був Іван Копанський. Тож разом із Юрієм Снєтковим він взяв на себе неабияку відповідальність, зробивши з непотребу монумент, – розповів газеті «НЕДІЛЯ» Вишківський селищний голова Ярослав Гайович. – У непростий номенклатурний період для монтажу якихось споруд, тим більше пам’яток, потрібно було мати обов’язкову згоду від компартії. Утім два відчайдухи зробили сюрприз для краян самовільно. Встановили Шевченка на території містечка. І хоч чиновники новації в населеному пункті не раділи, та населення було від монументу в захваті, тим більше що пам’ятники в ті часи були в дефіциті (за винятком монументів тогочасним комуністичним вождям).
За слів пана Ярослава, у 2009 році у селищі проходило облаштування скверика, тож громада зійшлась на думці, що Кобзаря потрібно «перенести» у центр Вишкова.
– Монумент візуально був далеким від ідеального стану. Тож за ініціативи заслуженого митця України, члена Національної спілки художників, скульптора й різьбяра Мікловша Штеця пам’ятку вирішили відреставрувати. Зелений колір, у який було зафарбовано Шевченка, дуже нагадував зеленку. Тому безпосередньо процес «відродження» провів сам пан Мікловш, а фінансово допоміг у добрій справі місцевий підприємець Віталій Глібчук, – наголошує очільник Вишкова. – Посаду селищного голови тоді обіймав Карло Сойков, я ж входив до складу депутатського корпусу районної ради. Проте це вже був період незалежної України, зовсім інші часи, отже бюрократичних перепон нам ніхто не створював. Відтак оновленого «Кобзаря», висотою 2,62 метри і стилізованого під бронзу, ми встановили на метровий постамент у самому центрі селища. Між іншим, у Хусті пам’ятник Шевченку було відкрито лише 27 червня 2012 року.
Слід зазначити, що нещодавно біля пам’ятника селищна рада змонтувала чудовий дитячий гральний майданчик, тож наразі діти, бавлячись на лоні природи у затишному парку, не тільки розважаються, але й думають про вічне… споглядаючи скульптурне зображення Кобзаря.
До речі, до відкриття пам’ятника Шевченкові найближчим часом готуються і в Берегові. Споруда «квартируватиме» у скверику біля ЗОШ №5. Проте оскільки на доведення оригінальної скульптурної композиції до готового стану грошей у міськраді закарпатського містечка не вистачає (більшу частину коштів сплатив благодійний фонд), зараз допомагає споруджувати монумент українському поетові угорська сторона…
