Звідки в закарпатського сміття ноги ростуть
Щодня в ужгородських контейнерах для сміття опинаються найрізноманітніші речі. Для когось вони – непотріб, а хтось між ними шукає засоби для виживання. Мова, звісно, йде про безхатьків та малозабезпечених.
Але сумно навіть не це. У нашій області досі не навчилися переробляти відходи людської життєдіяльності. А от в Англії цим займалися ще 200 років тому. Невже нам справді так далеко до європейців?
Хоч останнім часом багато говориться про сортування сміття,та насправді це не робить навіть 1 відсоток наших земляків. «Куди ближче, туди і кину», – каже більшість закарпатців. А в європейських країнах цей показник сягає 80%.
Навіть ті, хто кидає непотріб у контейнери не завжди роблять правильно. Але іншого виходу в людей немає. Біля закарпатських будинків встановлено лише смітники загального користування.
А от у типовому німецькому дворі таких урн як мінімум 5. Вони різнокольорові: чорна – для несортованого сміття, коричнева – для органічних відходів, синя – для паперу, жовта – для упаковки і пластику, зелена – для кольорового скла, зелена з білою смугою – для безбарвного. І там справді порядок.
Для роз’яснення раз на рік кожному німцю відправляють поштою лист із детальною інструкцією про те, куди і яке саме сміття кидати.
Крім того, на переробці відходів держава настільки добре заробляє, що скуповує сміття від інших країн. Жоден німець не дозволить собі викинути папірець посеред вулиці. І навіть не тому, що боїться штрафу, а просто інакше зробити не може, бо так його виховують із малечку.
Цікаво, що серед 12 відомих подвигів Геракла був один суто побутовий – він вирішив проблему відходів, накопичених в стайнях царя Авгія. Можливо, на Закарпатті теж потрібен такий Геракл? Адже скільки наших лісів та водойм закидані пластиком, поліетиленом, склом та іншими відходами.
