АНОНС. Як юнак гасає Ужгородом в шортах навіть зимою при мінус 10
Шалений заряд адреналіну, відчуття драйву та вибух незабутніх емоцій. Щоразу після зустрічі поглядом із Максом чомусь у голові виникали такі асоціації, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Хлопця, який навіть взимку при мінусовій температурі їздить без майки в одних шортах на велосипеді вулицями Ужгорода, завжди супроводжують здивовані погляди перехожих. Відчайдух не звертає на це уваги, він просто насолоджується улюбленим заняттям, смакує життя з кожним подихом і робить те, що приносить йому задоволення.
Познайомитися з ним хотілось давно. І от ми домовилися на 18 годину зустрітись на Православній набережній.
«Нарешті його розпитаю, як він не мерзне у морози, – думав про себе я. – Напевно, любить холод».
Я прийшов заздалегідь. Коли подивився на годинник, була 17.59.
«Запізниться», – майнуло в голові.
Але в ту ж мить здалеку почув тріщання велосипедного ланцюжка велотріалу. Так. Він їхав. Він просто мчав. І звідусіль за ним спостерігали. Навіть ті, хто бачить його щодня. Хтось відкривав рот від подиву, хтось усміхався, хтось захоплено плескав у долоні, а хтось вигукував: «Супермакс!». Проте юнак цього всього не помічав, та й до такої реакції давно звик.
Він підлетів до мене, наче вітер. Глянув на годинник і сказав: «Я пунктуальний. Прийшов вчасно».
Справді була рівно 18 година.
Одразу ж спитав, як ставиться до того, що своїм виглядом шокує перехожих.
«Дійсно, на мене реагують дивно, – почав розповідь Макс. – Найчастіше реакція буває негативною. Кажуть, що я, м’яко кажучи, не в своєму розумі. Хоча насправді висловлюються набагато в жорсткішій формі. Однак є й чимало таких, хто ставиться до мого захоплення позитивно, часто навіть пропонують мені власний одяг. Найчастіше так роблять бідні, навіть безхатченки. Вони найбільш щирі, щедрі і добрі. Хоча самі доношують чужу одежу, але й нею готові поділитися… такі моменти розчулюють. Дехто знімав із себе речі і простягав мені. Інші ж лише кажуть, щоб я одягнувся, що на мене навіть дивитись важко, бо їм самим стає холодно».
Максиму Верешу 17 років. Він дуже комунікабельний і зовсім без комплексів. Ми прогулюємося набережними, а він тим часом показує найрізноманітніші трюки. То на передньому, то на задньому колесі їде, то перелітає у прямому значенні слова через якісь перепони. Його «залізний кінь» слухає господаря, наче жива істота, і покірно несе його вперед.
Раптом нас перестріває група ромських хлопчаків. Побачивши Макса, вони здалеку гукають до нього.
Що трапилося далі? Що запропонував хлопцю охоронець замку? Як зігрівається насправді у холод Макс?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері закарпатської газети «НЕДІЛЯ».
Купуйте свіжий номер газети «НЕДІЛЯ» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 23 березня.
