Вдома краще: з якими проблемами стикаються наші заробітчани за кордоном

Українці їдуть в пошуках високих доходів, але знаходять соціальну незахищеність, безправ’я і навіть побої

Від 2,5 до 4 мільйонів українців працюють за кордоном – такі цифри називає віце-прем’єр-міністр Павло Розенко. При цьому життя на заробітках на чужині не припало до смаку 43% з них – це дані Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). Чому так виходить, і що робить Україна, щоб утримати своїх кваліфікованих робітників, дізнавалися журналісти “Сегодня” в циклі “Вдома краще”, пише Сегодня.

Слюсар Руслан Сірук працює на “Запоріжсталі” з 2007 року, але торік вирішив звільнитися і шукати роботу за кордоном. Він хотів заробити на квартиру для своєї сім’ї. Влітку Руслан Сірук відправився в Ізраїль – туристом. Розраховував працевлаштуватися на місці, але в країну його не пустили.

“Без причини. Ось – ви їдете працювати нелегально, туди-сюди, а ми їхали як відпочивати. Нас два дні протримали і першим літаком відправили додому”, – розповів слюсар-ремонтник ПАТ “Запоріжсталь” Руслан Сірук.

Далі він зробив спробу працевлаштування в Польщі – водієм електрокара. Коли Руслан приїхав в країну – виявилося, що вакансія зайнята, і йому запропонували роботу слюсаря. Втім, на цю роботу його теж не взяли, і довелося працювати мийником. Обіцяних грошей Руслан не отримав, і вирішив повернутися в Україну.

“У Польщі – я буду заробляти 17 тисяч (гривень – Ред.) – але відняти проїзд, відняти поїсти, вислати дружині. Сенс? Бачу, що я нічого там не заробляю”, – зазначив Руслан Сірук.

Руслан – один з мільйонів українців, які щорічно намагаються знайти роботу за кордоном. За даними соцопитування КМІС, три чверті опитаних їдуть в пошуках більш високого доходу, проте отримати бажане вдається далеко не всім. Так, 43% відсотка заробітчан повторювати цей досвід не планують, і серед причин вказують такі:

  • складність офіційного працевлаштування;
  • несвоєчасна виплата заробленого;
  • ненормований робочий день;
  • надумані штрафи;
  • повне юридичне безправ’я.

Після місяця нелегальної роботи “господар” відмовляється платити зарплату людям і каже – якщо ти будеш скаржитися, то я подзвоню в поліцію або в [прикордонслужбу], і вони тебе депортують “, – розповів голова Міжгалузевої профспілки українських заробітчан у Польщі Юрій Карягін.

Значна частина заробітку йде на їжу, проїзд та оренду житла. Для економії українці селяться в хостелах, причому койко-місце в кімнаті на 4-6 осіб на місяць коштує як оренда однокімнатної квартири в спальному районі Києва. Порушень прав заробітчан так багато, що, наприклад, в Польщі вже працюють кілька профспілок, що захищають їхні інтереси. Одне з порушень в тому, що українських працівників польські роботодавці не страхують.

Одному хлопцеві відрізало пальці, другому – зламали ногу на робочому місці і, на жаль вони обидва були не застраховані, працевлаштувалися напівлегально через посередницькі фірми. І це – біда “, – зазначив Юрій Карягін.

А за даними ще одного опитування КМІС, майже 64% респондентів на запитання – “Чи замислювалися ви про виїзд з України?”, Відповіли: “ні, не приходило в голову”.

Експерти пояснюють це просто: люди не хочуть ризикувати, вони не знають не тільки своїх прав у чужій країні, а й часто її мови. Когось відлякує перспектива стати “людиною другого сорту”, якій і платять менше, ніж місцевим, і навіть можуть побити, причому просто за те що він – українець. Українсько-польські відносини ніколи не були простими, а зараз цю карту намагаються розіграти – не скрізь, і на побутовому рівні, але антиукраїнські настрої цілком відчутні.

Ще одна з причин в тому, що робота, яку пропонують українцям за кордоном, часто тимчасова, сезонна, і про перспективу кар’єрного росту найчастіше не йдеться. Частина українців не готові шукати кращого життя за межами рідної країни, тому що розуміють: це серйозне випробування для їхніх сімей.

Втрата соціальних зв’язків – тобто людина, яка їде за кордон, втрачає зв’язок з родиною хоча б частково, втрачає зв’язок з друзями”, – зазначила економіст Центру економічної стратегії Юлія Руда.

Тим часом, більше половини українців, відповідно до опитування КМІС, вірять, що в Україні все налагодиться в найближчі 5-15 років. Експерти такий результат пояснюють не тільки зростанням патріотичних почуттів, а й цілком реальними реформами і перспективами тут, вдома.

“Це набір факторів – сприйняття ситуації, віра в краще, бажання вірити в краще, яке стимулює до більш позитивної оцінку сьогодення. Плюс, треба не забувати про контекст реформ – дуже багато змін відбувається”, – пояснила експерт Київського міжнародного інституту соціології, доктор філософії Світлана Хутка.

Зміни відчуває і Руслан Сірук, який кілька місяців тому повернувся на “Запоріжсталь”. Спроби знайти роботу в Ізраїлі чи Польщі він згадує тепер, як поганий сон.

Нагадаємо, в українському Мін’юсті закликають українців не вірити оголошенням, де за роботу кур’єром у Росії пропонують велику зарплату – українці вимушено стають наркокур’єрами в Росії.